Словами, що винесені у підзаголовок, розпочинався текст IV Універсалу Української Центральної Ради. Саме ним проголошувалося створення Української Незалежної Республіки (УНР).
Щороку 22 січня українці відзначають одне з найзначущих державних свят – День Соборності України. Саме цього дня 1918 року відбулася важлива історична подія – проголошення незалежності Української Народної Республіки. А через рік сталася ще одна – проголошення Акту Злуки між УНР і ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Цей документ став символом єдності українських земель і прагнення громадян до незалежності.
Давайте невеличким екскурсом пригадаємо найосновніше з народження УНР. Його свого часу оприлюднила Арміяinform. 8 березня 1917 року в росії сталася так звана Лютнева революція і до влади прийшов Тимчасовий уряд. Події в Петрограді оживили український національний рух, і вже 17 березня в Києві була створена Центральна Рада на чолі з вченим-істориком Михайлом Грушевським, до якої увійшли представники різних політичних партій і громадських організацій. Незабаром вона розпочала з Тимчасовим урядом перемовини щодо визнання автономії України та визначення її кордонів. При чому у складі росії. Проте українські вимоги були проігноровані, й у червні 1917 року Центральна Рада звернулася до народу з Першим універсалом, яким все ж задекларувала автономію України.
Ось витяг з цього документа: «Не відділяючись від всієї росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські збори. Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори».
Незабаром був сформований і уряд на чолі з Володимиром Винниченком – Генеральний секретаріат. Проте Тимчасовий уряд росії, незважаючи на запевняння не відділятись від росії, виступив проти автономії, вважаючи, що Україна й надалі має бути складовою частиною російської імперії. Після гарячих дискусій 3 липня Центральна Рада пішла на компроміс з росіянами, видавши II Універсал, в якому зазначалося, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами росії. Історики, які досліджують цю тему, вважають, що цим самим ЦР віддала долю українців у руки росіян…
Невідомо, як розвивались би події у подальшому, але 7 листопада в результаті заколоту до влади в росії прийшли більшовики на чолі з Леніним, які навіть не уявляли Україну не те що самостійною, а й навіть автономною. Події у Петрограді та захоплення влади більшовиками підштовхнули Центральну Раду вже 10 листопада виступити з III Універсалом, проголосивши створення Української Народної Республіки (УНР). У федеративному союзі з росією, але й це для більшовицької росії було неприйнятним: вона не бажала рахуватися з інтересами українців. І вже на початку грудня 1917 року оголосила Центральну Раду «в стані відкритої війни проти радянської влади в росії і Україні». А через місяць, 7 січня 1918 року, більшовики оголосили загальний наступ на Україну. На середину січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі, готуючись до наступу й на Київ, підбурюючи українських робітників «виступати проти антинародного українського режиму і його верхівки – Центральної Ради». І на ці заклики відгукувалися насамперед у містах. Так зване робітниче повстання на київському заводі «Арсенал» – одне з них.
Ситуація загострювалася. І здавалося, що УНР залишилися лічені дні. У ЦР розуміли, правда, не всі, що лише добре вишколена армія може захистити Україну. А її не було. Тоді 8 січня 1918 року міністр пошти і телеграфу Микита Шаповал заявив: «Якщо армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили».
22 січня 1918 року IV Універсалом було проголошено незалежність УНР. Цій події було присвячене закрите засідання Малої ради. Воно розпочалося 22 січня і закінчилося вночі 25 січня. На обговорення винесли три проєкти: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та Микити Шаповала, але врешті-решт виробили спільну редакцію. Документ передбачав проголошення самостійності Української Народної Республіки, зобов’язував уряд укласти мир з Центральними державами, що ворогували з росією, оголошував оборонну війну з більшовицькою росією і декларував основи внутрішнього соціально-економічного будівництва.
Ось як описувала хід подій, що передували ухваленню Універсалу, одна з київських газет: «Чутки про визначну історичну подію почали поширюватися раніше. І навколо будинку Центральної Ради на Володимирській вулиці зібрався великий натовп. Люди прагнули стати свідками історичного моменту. Багато публіки набилося на балкони сесійної зали. Після опівночі на сцену вийшли голова Центральної Ради Михайло Грушевський та голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко. Зала вибухнула оплесками.
Коли він прочитав слова Універсалу: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу», – буря овацій потрясла стіни зали. Крики «Слава Україні!» злилися у загальний переможний гул раба, вирваного з кривавої неволі.
«Високі збори! – починає Грушевський. – Народ наш прагне миру, і українська Центральна Рада доклала всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградський уряд, рада народних комісарів оголосила нову «священну війну», насилає на нас військо своє, червоноармійців та більшовиків, веде з нами братовбивчу війну. Центральна Рада постановила проголосити четвертий Універсал».
«Визволяючись від гніту імперій – російської та Австро-Угорської, українці використовували кожну можливість для реалізації ідеї державності. На початку ХХ століття світ побачив суверенну державу – Україну, – констатував кандидат історичних наук Володимир В’ятрович. – Так, їй не судилося вистояти у протистоянні з ворогами, насамперед більшовицькою росією. Але визвольний рух за відновлення державності не спинився, і врешті-решт досяг мети: Україна знову через десятиліття стала незалежною».
Отже, буремний 1918 рік був доленосним для України. Тоді вперше у XX столітті була проголошена українська незалежність, а Українська народна республіка (УНР), створена за кілька місяців до того, була офіційно визнана низкою держав. В цей день УНР уклала у Брест-Литовську першу міжнародну угоду, так званий Берестейський мир, з Четверним союзом, куди входили Німецька, Австро-Угорська, Османська імперії та Болгарське царство.
В 1918 році відбулася низка знакових історичний подій в УНР: введення в обіг власної грошової одиниці, перехід на григоріанський календар, проголошення української мови державною, падіння Центральної Ради і державний переворот, завдяки якому до влади прийшов гетьман Скоропадський, узаконення автокефалії Української православної церкви, приєднання Північної Буковини до України, створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), створення маріонеткового Тимчасового робітничо-селянський уряду України для політичного прикриття російської інтервенції, повстання Директорії та повалення гетьмана Скоропадського і зрештою – відновлення УНР. «За короткі дванадцять календарних місяців українцями було пережито більше, ніж багатьма іншими народами за десятиліття», – цитує доктора історичних наук, завідувача кафедри всесвітньої історії та історіографії Херсонського державного університету Віталія Андрєєва видання DW.com.
«У перший же рік свого самостійного існування Україна зіткнулася з сепаратизмом. Як і сьогодні, це відбулося на тих же самих територіях на Донбасі. Навіть й «ляльковод» той самий, всім відомий. Самопроголошена Донецько-Криворізька республіка (ДКР) була аналогом сучасної «днр», – вів далі Андрєєв. Тоді це сепаратистське утворення було досить швидко ліквідоване внаслідок силової операції українських збройних сил та союзних УНР військ кайзерівської Німеччини.
Пихата росія завжди продовжувала щодо України «гібридні дії», на кшталт сучасних, підкреслив історик, завідувач Музею української революції (1917-1921 років) Олександр Кучерук. За його словами, після підписання з Україною Берестейського мирного договору Четверний союз активізував військові дії, і росія була змушена також підписати сепаратний мирний договір, у якому визнала незалежність України, зобов’язалась підписати з нею мир та вивести свої війська з української території: «Але за кілька місяців, скориставшись припиненням бойових дій, більшовицька росія одноосібно цей договір анулювала. От така нечесність як була тоді, так є і зараз».
