Вам також може сподобатися
Того фатального для України світанку, коли деякі налякані українці панічно відшуковували шляхи виїзду за кордон, вони шукали можливості якомога швидшого розірвання контрактів із закордонними роботодавцями, щоб стрімголов мчати боронити рідну землю, свою родину, своїх і чужих дітей. Їх – тисячі: сміливих, мужніх, безстрашних. Тих, кого благали дружини і неньки залишатися у безпеці, пересидіти, «поки втишиться», заробляти для родини копійчину.
Десятки тисяч зовсім юних, безвусих, в чиїх юних серцях лиш зажевріли перші кохання. Вони вистоювали кілометрові черги до військкоматів. Їх відправляли, щоб підросли, а вони продовжували наполегливо оббивати пороги, приховувати-завищувати вік, бо рвалися на фронт.
Їх безліч – тих, хто раніше не тримав у руках зброю, – наввипередки поповнювали лави ЗСУ і тероборонівців: від наймолодшого до найстаршого.
Колись історія назве, скільки зовсім юних дівчаток, жінок і уже бабусь без вагань змінювали підбори на берці, а вишукані сукні – на піксель.
Колись, після Перемоги, світ гримітиме потужною легендарною славою подвигів українських Захисників і Захисниць, які нині виборюють нам право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Кожен з них – нащадок козацького роду, свободолюбних нескорених українців.
1 жовтня українці відзначають День захисників і захисниць, вшановуючи не лише сучасних оборонців, а й тих воїнів, які поклали своє життя за Україну ще у минулі століття. Також у цей день відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.
Покрова Пресвятої Богородиці — одне з головних свят у християнстві. Воно нагадує про подію, яка відбулася в стародавньому Царгороді (Константинополі), коли місто було оточене чужинцями. Пiд церковним склепiнням на всенічній службі у Влахернському храмі явилася Пресвята Богородиця в оточеннi янголiв, пророкiв i апостолiв та накрила вірян омофором дивовижної краси. Це видіння було провістю перемоги – невдовзі ворог відступив, і місто було врятоване. Відтоді Покрова асоціюється із заступництвом і захистом від ворога як видимого, так і невидимого.
З давніх-давен Богородиця вважалася покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана і визначали, як козацтву жити далі. Запорізькі козаки мали на Січі церкву на честь Богородиці-Покрови, а також ікону Покров Пресвятої Богородиці. Ідучи в похід на ворога, козаки відправляли молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали їй подяку.
Вже у ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували вояки армії Української Народної Республіки та Української повстанської армії. Не випадково днем офіційного створення УПА було обрано свято Покрови.
Сучасна українська армія береже бойові традиції предків, тому не рідкість у війську назви з іменами легендарних українських полководців та уславлених формацій минулого. А гасло «Слава Україні! Героям слава!» стало офіційним вітанням українського війська.
Станом на 17 вересня 478 українців удостоєні найвищого звання – Герой України – за життя, 482 — посмертно. Наймолодший удостоєний цього звання посмертно – Павло Думанський (13 липня 2003 року-20 листопада 2022 року), український спортсмен, військовослужбовець, солдат 125-ої Окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Наймолодший серед живих – уродженець Івано-Франківщини Роман Гломба (народився 2003 року) — український військовослужбовець, солдат Національної гвардії України, Герой України, кавалер ордена «За мужність» III ступеня. Під час бойових чергувань стрілець-зенітник, солдат Національної гвардії України Роман Гломба прикривав від повітряного нападу позиції батальйону на Запоріжжі поблизу села Мала Токмачка. Влучними пострілами з ПЗРК «Ігла» тричі знищував ворожі літаки Су-25. Таким чином Герой запобіг обстрілу позицій українських Захисників і міста Запоріжжя.
Ми дякуємо кожному Захиснику, кожній Захисниці, кожному підрозділу, кожній бойовій бригаді. Тим, хто щодня ризикує своїм життям, тим, хто лишив бізнес, кар’єру, родину, друзів, хто відклав на «після Перемоги» свої мрії і плани, хто не шкодує свого здоров’я і розплачується ним. Ми ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя за Україну.
…Щодень й щосекунда нинішнього героїчного спротиву осатанілій орківській орді гучно рясніють легендарними подвигами, що їх згодом вивчатимуть в школах. Тих подвигів, які ті, хто їх творить, називають «не зробив/ла нічого особливого», уже сотні тисяч. Як-от військовий 56-го окремого стрілецького батальйону 65-ої Окремої механізованої бригади на псевдо «Капсуль» 15 діб на самоті боронив свою позицію та прикривав з гранатомета побратимів. Про сталевість цього Захисника розповіли «Вікна». За мирних часів чоловік працював у сільському господарстві. Нині він – жива легенда батальйону. Усе відбулося поблизу Роботиного. Під час заходу на позиції між ним та побратимом було близько 20 метрів. Раптовий російський обстріл забрав життя побратима. І «Капсулю» довелося самотужки оборонятися. У найближчому укритті боєць доповів про те, що сталося. Він ще раз спробував повернутися з надією, що побратим вижив, але росіяни почали прицільний вогонь. Єдиним шансом вижити лишалося перебувати на позиції. «Я провів там 15 діб. Були й дрони, і камікадзе скидали по мені, і гранати. Намагались запалити лісосмугу», — розповів військовий. У нього не було з собою телефона, тож він не зафіксував свого перебування на самоті. Кинути побратимів на сусідній позиції не міг. Коли був сам, молився, щоб у нього не влучили. Їжу та воду йому скидали дронами. За 15 днів самітника-добровольця врешті змогли замінити на групу військових. З позиції він виходив чотири години й відбувся контузією. Від головкома відважний боєць отримав Золотий Хрест, проте героєм себе не вважає.
…Про міцність непоборного козацького духу свідчить й те, що попри одинадцятий рік війни, третій рік повномасштабки, кількість охочих вступати до військових вишів не зменшується, а – навпаки. До патріотичних заходів українська дітвора щиро й охоче долучається з ясел. А це свідчить лиш про те, що козаки з колиски виростають знову. Отже, козацькому роду таки не буде переводу. Тому: Перемога Україні! Уклін Захисникам і Захисницям! Шана полеглим. Смерть ворогам!
