Найчастіше, коли йдеться про захворювання серця, ми згадуємо про інфаркт, стенокардію, ішемічну хворобу серця. Насправді ж захворювань, які порушують роботу серця, значно більше. Одне з таких – міокардит. Він може виникнути навіть на тлі перенесеної інфекції або навіть алергії. Про те, чому виникає міокардит, чим він небезпечний, чи можна його вилікувати раз і назавжди, розмовляємо з лікаркою-кардіологинею вищої категорії, заступницею директора Хмельницького обласного серцево-судинного центру, кандидатом медичних наук Наталією Щепіною.
– Наталіє Вадимівно, поясніть, що це за захворювання – міокардит?
– Міокардит — це запальний процес у середньому м’язевому шарі серця (міокарді), викликаний інфекцією, аутоімунними ураженнями, алергією або токсичним отруєнням. На міокардит можуть хворіти як діти, так і дорослі. При легкому перебігу захворювання може залишатися недіагностованим, протікати з незначним порушенням самопочуття. За статистикою, за медичною допомогою звертаються лише 10 відсотків усіх пацієнтів з міокардитом.
– Чим він небезпечний?
– Без лікування міокардит може призвести до аритмії, яка небезпечна важкими наслідками. Також внаслідок міокардиту може розвинутися прогресуюча серцева недостатність і навіть настати раптова смерть.
– Які причини розвитку захворювання?
– За походженням розрізняють інфекційний і неінфекційний міокардит. Інфекційний поширеніший, на нього припадає більше половини випадків захворювання. Потрапляючи в серце, інфекція викликає запальну реакцію, в результаті якої серцевий м’яз руйнується. Інфекційний міокардит викликають вірусні (вірус Коксакі, аденовірус, вірус грипу А, краснухи, простого герпесу, імунодефіциту людини, вірус Епштейна-Барр), бактеріальні (дифтерійні палички, стрептококи, стафілококи, борелії), паразитичні (токсоплазми, трипаносоми, грибкові (криптококк, кандида, гістоплазмоз, аспергиллез) інфекції тощо. Неінфекційний міокардит може бути трьох типів: ревматичний, алергічний та ідіопатичний. Ревматичний розвивається на тлі ревматизму — системної запальної патології сполучної тканини, локалізується в оболонках серця. Алергічний виникає при надмірній імунній відповіді організму на сторонні фактори. Причиною алергічного міокардиту можуть бути прийом ліків, вакцинація, трансплантація органів. Ідіопатичний не має точної етіології, характеризується важким перебігом і високим ризиком летального результату.
– Які симптоми свідчать про міокардит?
– Клінічні прояви міокардиту залежать від причини його виникнення, а також поширеності та важкості запального процесу. У легких випадках міокардит минає непомітно, особливо на тлі основного вірусного захворювання. Хворого турбують звичайні для таких хвороб симптоми: слабкість, погане самопочуття, кашель, нежить, температура. У серйозніших випадках захворювання проявляється такими симптомами:
- задишка, нестача повітря;
- прискорене серцебиття, перебої в роботі серця;
- швидка втомлюваність, знижена толерантність до фізичних навантажень, слабкість;
- набряки;
- головний біль;
- ломота, біль в суглобах;
- біль в грудній клітці.
Характерно, що ці симптоми можуть з’являтися вже в процесі одужання після основного захворювання. Іноді між гострою вірусною інфекцією та першими ознаками міокардиту може пройти кілька тижнів. При важкому міокардиті у хворого розвивається застійна серцева недостатність, яка проявляється болем у грудях, вираженими набряками, важкою задишкою, аритмією. У найважчих випадках в порожнинах серця утворюються тромби, які можуть призвести до закупорки артерій та інсульту.
– Як діагностують міокардит?
– Обстеження починається з опитування та огляду хворого: лікар ставить запитання про скарги і спосіб життя, оглядає шкіру, вислуховує серцеву діяльність, вимірює пульс і температуру, призначає аналізи крові та сечі. Після цього він призначає діагностичні дослідження. Електрокардіограма дозволяє побачити характерні для міокардиту зміни серцевого ритму, ехокардіографія виявляє порушення скоротливості міокарда, дилатацію порожнин серця, тромби. Також може знадобитися рентген органів грудної клітки — на ньому можна побачити збільшення розмірів серця, ознаки застою та запалення в легенях. Високочутливі методи діагностики міокардиту – магнітно-резонансна томографія, сцинтиграфія міокарда або однофотонна емісійна комп’ютерна томографія. А завдяки біопсії міокарда можна виявити запальні явища в серцевому м’язі.
– Які методи лікування застосовуються?
–При легкому перебігу міокардит не вимагає спеціального лікування і в більшості випадків минає сам собою. Іноді хворому потрібно призначити медикаменти для усунення різного виду аритмій, прискореного серцебиття, проявів серцевої недостатності. При важких формах міокардиту пацієнта госпіталізують у відділення інтенсивної терапії. У цих випадках хворому необхідна лікарська підтримка. Залежно від природи міокардиту призначають антибіотики, противірусні або протигрибкові, а також протизапальні препарати. Додатково проводять симптоматичне лікування. При важкому міокардиті є ризик, що захворювання може перейти в хронічну форму.
– Що потрібно робити для профілактики захворювання?
– Щоб захиститися від міокардиту, потрібно намагатися не захворіти вірусними захворюваннями, а якщо це не вдалося — лікуватися, не переносити хворобу «на ногах». Особливо це важливо для дітей і літніх людей — вони в групі ризику. Знизити ймовірність захворювання можна такими способами:
* загартовуватися і вести здоровий спосіб життя, що дозволить запобігти гострим респіраторним вірусним інфекціям;
* уникати переохолодження;
* робити щеплення від інфекційних захворювань (грипу, краснухи, гепатиту), які стають причиною міокардиту;
* уникати контактів з хворими;
* регулярно мити руки з милом, особливо після відвідування людних місць;
* захищатися від кліщів за допомогою репелентів та одягу, щоб не заразитися хворобами, що викликають міокардит, які переносять ці комахи;
* користуватися засобами захисту при роботі з отрутохімікатами, токсичними речовинами, парами важких металів.
