За плечима цього чоловіка 25 років друкарського досвіду. Анатолій Іванушко тривалий час був директором друкарень у Дніпрі. З родиною мешкає неподалік обласного центру – в Новоолександрівці.
«Старшій доньці Катерині нині 25. Вона живе і працює в Києві. – Сімнадцятирічна Аріна навчається у коледжі в Дніпрі. З дружиною Тетяною виховуємо Марго та Алісу, які навчаються в дев’ятому та першому класах», – розповів про свою сім’ю чоловік.
Вам також може сподобатися
Коли почалося повномасштабне вторгнення військ рф на нашу землю, Анатолій мусив поєднувати роботу, бо мав певну відповідальність за підлеглих, з домашніми обов’язками. А також разом зі старшими членами родини готувалися до можливої оборони та захисту свого будинку, землі, на якій мешкали.
«Робили запалювальні суміші, збирали тару для них, інші потрібні матеріали. Запасалися харчами, предметами першої необхідності, – згадує він. – У березні звільнився з роботи. Вирушив до районного військкомату, щоб долучитися до війська. Але мобілізували лише восени».
Анатолій Іванушко мав військову кафедру, відтак – офіцерське звання. Тож без проходження навчання його розподілили до механізованої бригади. Служив у піхоті, був в управлінні ротою. Брав участь у звільненні Херсонщини, боронив Соледар. Після відновлення бойової частини воював на Сумщині та Чернігівщині.
На фото: Анатолій Іванушко мав військову кафедру, відтак – офіцерське звання. Фото з домашнього архіву.
«Демобілізувався наприкінці вересня 2023-го року. Під Бахмутом загинув мій рідний брат, і батьки наполягли, щоб я повернувся додому», – каже Захисник.
За словами Анатолія, йти працювати серед людей, на виробництво, в організації тощо після військової служби просто не міг. Тож з дружиною почали думати, як жити далі, як забезпечувати родину.
«Ідея працювати на землі, створити власне фермерське господарство у нас виникла ще до великої війни. А розпочали її втілювати торік навесні. Придбали два гектари землі, мали ще невелику ділянку біля хати. Почали вирощувати огірки, помідори, зелень, посадили ожину та лохину. Все доводиться робити власними руками: підживити, підв’язати, організувати крапельний полив… Маємо необхідну техніку для обробітку землі. На миттєвий результат, звичайно, не сподівалися – знали, що досягнути позитиву можна лише поступово. Нам з Тетяною дуже допомагає її мама Лідія. Також долучаються до праці донечки», – ділиться досвідом Анатолій.
Цього року сім’я розширила асортимент культур, експериментують, досліджують. Думають, як подовжити термін збору врожаю певних культур. З часом планують забезпечити урожай зелені і взимку.
Про роботу біля землі Анатолій Іванушко говорить з натхненням, але попереджає: «Якщо не готові викладатися на полі з ранку до ночі – не варто й починати з фермерством. Бо цією справою потрібно жити. Треба мати натхнення і головне – любити обрану справу».
