Коли у 2019 році мешканець Делятина Надвірнянського району на Івано-Франківщині Роман Масевич купив кілька овець, про розведення навіть не думав. Колись овечок тримав його дідусь. Щоправда, Роман погано пам’ятає той час, бо дідусь відійшов у вічність, коли онуку було лише два. Та, мабуть, на підсвідомості залишилася цікавість до цих тварин. Каже, знав, що вівці невибагливі у догляді, до того ж добре знищують бур’яни. «У мене на ділянці були бур’яни, чагарники, величезні лопухи і навіть борщівник, – згадує пан Роман. – І вівці швидко впоралися з усією цією рослинністю. Тепер там росте лісова травичка, квітки. Тож вівці корисні вже тим, що не дають землі заростати бур’янами. І догляд за ними не потребує особливих зусиль: пасовище, доступ до води і обробити від паразитів».
Чим більше дізнавався про вівчарство, розумів: це та справа, якою варто зайнятися навсправжки. Тож потроху почав збільшувати свою отару. І на початку 2022 року у Романа Масевича було вже 20 овець. Та повномасштабне вторгнення російських військ на нашу землю змусило чоловіка поставити на паузу підприємницьку діяльність. Вже 25 лютого 2022 року він був у військкоматі. «Навіть думки не припускав, щоб відсиджуватися вдома, коли ворог прийшов на нашу землю, – каже Роман. – Адже я рухівець з 1990-х років!»
Догляд за вівцями доручив старшому сину. А сам разом з побратимами брав участь у боях на Донеччині, Запоріжжі. Коли за станом здоров’я демобілізувався наприкінці 2022 року, вирішив зайнятися підприємництвом і перетворити хобі на бізнес. «Почав з того, що купив електричних пастухів, оточив ними поле, – розповідає. – І заглибився у вивчення вівчарства. У цьому мені багато допоміг голова асоціації вівчарів нашої області Василь Стефурак. Він допомагав не лише порадами, а й подарував 10 овечок».
Відтоді й почала розвиватися ферма, причому пан Роман вирішив не лише розводити овець, а й відкрити сироварню. У 2023 році отримав грант від Українського ветеранського фонду. За грантові гроші ще купив 65 овець молочної породи і барана тієї ж породи. І сьогодні у фермерському господарстві близько 200 голів. Також придбав доїльне обладнання, облаштував холодильну кімнату, де постійно зберігається стала температура близько 14 градусів, яка ідеальна для зберігання сирів.
Село Делятин має зручне географічне розташування – неподалік від Яремче та Буковелю. «Це як ворота у Карпати, – каже фермер. – Багато туристів проїжджають через наше село, і вони охоче купують місцеву продукцію. Так виникла ідея відкрити власну сироварню. Збирав давні рецепти сирів, протягом року навчався у відомого вівчара та сировара Дмитра Шушмана». А тепер варить традиційні гуцульські сири – будз і бриндзю. Поки що Роман працює разом із сином. Та у планах взяти найманих працівників, бо вже наступного року обсяги молока будуть значно більшими і вдвох не вдасться все переробити. Та й для збільшеної отари, крім електропастухів, потрібен і звичайний пастух. «Свої пасовища планую збільшувати. Маю власну землю, свої ділянки віддають в оренду селяни, – продовжує Роман Масевич. – Крім того, я подав заяву в територіальну громаду, щоб виділили мені землю для пасовища, яка зараз пустує. Зараз чекаю на рішення депутатів. А коли буде більше землі, хочу збільшити поголів’я до 500-600».
Крім вівчарства, Роман Масевич займається бджільництвом, має пасіку на 30 вуликів. Разом з побратимом Миколою Вольвиним, який демобілізувався за станом здоров’я, планує розвивати і цей напрямок. «Він раніше займався бджолярством, можна сказати, що пасічник зі стажем, і мене цьому навчив, – ділиться пан Роман. – Думаю, до наступного року матимемо до 100 вуликів. А я своєю чергою поділився з Миколою знаннями з вівчарства, і він вже має 20 овець». Словом, планів у фермера багато. «Лише б дочекатися нашої Перемоги, а тоді й справи підуть швидше», – каже він.
Загалом шлях Романа Масевича доводить: справжня любов до України проявляється не лише зі зброєю в руках, а й у праці, яка відроджує традиції, створює робочі місця та дає нове життя українському селу.
