Взимку і ранньою весною людина має особливу потребу у вітамінах. Та, на жаль, за зиму переважну більшість овочів можна зберегти тільки в переробленому вигляді. А тому кожна культура, яку можна вживати в свіжому вигляді аж до нового врожаю, викликає в городника особливий інтерес. Ось і мені довелося потратити кілька років на пошук такої культури. Йдеться про кавбуз. Про його лікувальні властивості я багато читав і в пресі, і в інтернеті. Та все ніяк не міг «познайомитися» з цією диво-ягодою ближче. Але допоміг випадок.
Якось на запрошення свого шкільного товариша я гостював у нього в селі під Харковом. Як дачник з багаторічним стажем, я аж ніяк не міг пройти повз його «городнє багатство». А оскільки стояли погожі вересневі дні, то городина щедро буяла вже достиглим, але ще не зібраним врожаєм. Мій погляд одразу ж зупинився на двопудовому (не менше!) помаранчевому красені-велетні. «Що то за диво-гарбуз такий?» – запитав Сергія. «То не гарбуз, а кавбуз», – почув у відповідь.
Вам також може сподобатися
Ось тобі й маєш! Та я ж за ним уже кілька років полюю. Того ж таки вечора, перетягнувши цього красеня ближче до кухні, ми з Сергієм покраяли його на шматочки, вибрали насіння, а Лариса, дружина товариша, вирішила продемонструвати страви, які вже роками готує з кавбуза. Словом, за ті три дні чого я тільки не скуштував: і запіканку, і кашу, у яких, до речі, кавбуз проявив свої смакові якості набагато яскравіше. Тут він дещо схожий з гарбузом, але із значно ніжнішим і з незвичайним ароматним присмаком. До речі, ніжність кавбуза відчувалася і в оладках – як солодких, так і пікантних. Незвичайними за смаком були й десерти господині, особливо цукати з кавбуза, а також варення, як тут його називають – «Латвійський ананас». Це коли в процесі його приготування до кавбуза додають аличу або лимон, а ще краще – і те, й інше.
Звичайно ж, крім інших гостинців, віз я з гостей і чималий шматок екзотики з товаришевої грядки та з пів сотні насінин, щоб наступного літа нарешті здійснити на власній дачі свою давню мрію…
До слова, кавбуз – скорочена назва гібрида кавуна й гарбуза, виведеного українськими вченими наприкінці минулого століття. За зовнішнім виглядом рослина схожа на гарбуз. Такий же й плід, але м’якуш його ніжний, жовто-помаранчевого кольору, запашний. За смаком нагадує банан, тільки твердіший. Їдять його сирим, а також готують з нього і численні страви. Важливою особливістю цієї культури також є лежкість. Тобто плоди внаслідок тривалого (до наступного літа) зберігання не тільки не втрачають своїх корисних якостей, але навіть стають солодшими. Отже проблеми дефіциту вітамінів взимку з цією культурою не буде.
Агротехніка вирощування проста, як і гарбуза чи кавуна. Кавбуз можна висівати насінням, попередньо замочивши його, а краще – розсадою. При висадці в ґрунт в першій декаді травня плоди будуть уже наприкінці серпня – на початку вересня. Верхівку головного стебла рекомендують прищипнути після утворення перших двох-трьох зав’язей, інакше рослина буде витрачати свої сили на потужні ліани, а не плоди. Всього на рослині утворюється до п’яти плодів, але якщо хочете отримати один величезний кавбуз – залиште лише одну зав’язь. До речі, рослину можна посадити біля сітчатого паркану, тоді кавбуз буде плестися по ньому, створюючи красиву ліаноподібну огорожу. Для хорошого запилення необхідно висаджувати як мінімум дві рослини.
Кавбуз не перезапилюється з кавунами, кабачками, патисонами, мускатними і товстошкірими гарбузами. А ось від великоплідних гарбузів його слід висаджувати якомога далі, щоб не було небажаного потомства. В ідеалі плоди можуть виростати масою понад 50 кілограмів, але в звичайних умовах розраховуйте на 10-15 кілограмів.
До слова, кавбуз досить невибагливий до ґрунтів: любить слабокислі, суглинні і піщані. Кращі попередники для його вирощування – коренеплоди, цибуля, хрестоцвіті, картопля, багаторічні трави. Змінювати місце під кавбуз рекомендується не рідше ніж раз на чотири роки.
Смакові якості кавбуза можна пояснити тим, що його вивели не для того, щоб задовольнити гастрономічні забаганки, а як потужний антиоксидант і радіопротектор. Як зазначають вчені-медики, на основі кавбуза створюються ефективні ліки від діабету, злоякісних пухлин, вірусів, адже він багатий на клітковину і пектинові речовини, які допомагають виводити з організму радіонукліди. Харчові волокна цього гібрида мають здатність зв’язувати радіоактивні частинки, токсичні речовини, важкі метали і виводити їх з організму. Тобто кавбуз – безцінна знахідка для людей, які живуть у промислових містах. Принадність кавбуза полягає в тому, що він не втрачає своїх лікувальних властивостей і в термічно обробленому вигляді. Лікарі стверджують, що особливо ця рослина рекомендується діабетикам та людям, які перенесли операції або важкі захворювання, – страви з цього гібрида чудово відновлюють сили. Дуже важливо, що насіння кавбуза містить значну кількість цинку, який необхідний для функції передміхурової залози чоловіків. Продукти з кавбуза рекомендовані при загальному виснаженні організму, для дитячого і дієтичного харчування, при діабеті. Якщо вживати хоча б 100 грамів м’якуша на день, не страшні ні закрепи, ні атеросклероз. Особливу увагу на новинку слід звернути і людям літнього віку: вживання кавбуза поліпшує моторну функцію кишківника.
Словом, скільки б ви не читали про цю рослину, дізнатися, що таке кавбуз можна лише виростивши і самому скуштувавши цю диво-ягоду. Сьогодні вже більше ніж десятирічний досвід вирощування кавбузів на своїй дачній ділянці дозволив і мені переконатися в тому, що ця рослина повинна зайняти гідне місце на наших присадибних ділянках.
Хочете насіння у подарунок? Звертайтеся
Восени ми зібрали чималу кількість насіння кавбуза, тому маємо можливість безкоштовно поділитися ним з городниками, читачами «Сімейної газети». Надішлю по кілька насінин усім, хто вкладе у лист підписаний конверт із марками та відправить мені за адресою: Сенчуку А.І., вул. М. Небаби, 100, кв. 27, м. Чернігів-5, 14005.
Анатолій СЕНЧУК.
