Тим, кого війна вигнала з рідних осель, найбільше бракує, мабуть, навіть не звичних речей, а власного кутка. Хтось роками мешкає в гуртожитках і модулях, хтось винаймає квартири. Для тих із них, хто готовий оселитися в селі, листопад приніс добру звістку. У Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України повідомили, що державна субвенція – 26,5 мільйона гривень – надійшла на рахунки обласних військових адміністрацій Волинської, Дніпропетровської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Харківської, Херсонської та Чернівецької областей. На ці гроші в 19 громадах планують придбати 53 будинки, щоб передати їх переселенцям для тимчасового проживання. Найбільше таких громад – десять – на Київщині. Розподіл коштів уряд затвердив у жовтні.
Це перший транш у межах експериментального проєкту, запровадженого ще влітку. Постанова Кабінету Міністрів України № 751 від 10 червня 2026 року дозволила громадам за підтримки держави купувати житло в селах для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Неофіційно програму назвали «Будиночком у селі». Розрахована вона на два роки, а координує її Мінсоцполітики.
Як зазначила заступниця Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Тетяна Кірієнко, міністерство забезпечує юридичний супровід під час купівлі, а разом із міжнародними та гуманітарними партнерами вже подбало про меблі й побутову техніку для майбутніх домівок.
Претендувати на таке житло можуть переселенці, які виїхали з тимчасово окупованих територій або з тих, де тривають чи тривали бойові дії. Водночас вони мають відповідати кільком умовам: не мати свого придатного для проживання помешкання на підконтрольній території, не отримувати компенсації чи житлового ваучера за знищене майно й не мати рішення про таку виплату, а за останні шість місяців не купувати земельну ділянку дорожче 100 тисяч гривень чи автомобіль, випущений менш як п’ять років тому.
Першочергове право надають багатодітним сім’ям; людям з інвалідністю та родинам, де ростуть діти з інвалідністю; дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, а також тим, кому минуло 23 роки, але до повноліття вони мали такий статус. До цього переліку увійшли й люди старшого віку.
Не кожен будинок для цього підійде. За постановою, оселя має розташовуватися в селі чи селищі, бути в належному стані – без потреби в капітальному ремонті чи реконструкції, мати підключення до електромережі й опалення: індивідуальне, центральне чи пічне. Неодмінна вимога – зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій стоїть будинок. Гранична ціна, яку покриває державна субвенція, – 500 тисяч гривень з урахуванням податків і зборів за оформлення. Якщо житло дорожче, різницю дозволено доплатити з місцевого бюджету або з інших джерел, як-от кошти міжнародних донорів.
Звертатися варто до виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради або військової адміністрації за новим місцем проживання. Громада спільно з переселенцями шукає будинок, який відповідав би їхнім потребам. Щойно його знайшли й попередньо домовилися з власником, заяву потрібно подати протягом трьох календарних днів – особисто, поштою або онлайн через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з електронним підписом. У заяві вказати паспортні дані, податковий номер і реквізити довідок ВПО – заявника та його рідних.
Оселя залишається в комунальній власності, а родина отримує її в безоплатне користування за договором на строк до трьох років із можливістю продовження. Після підписання вселитися слід упродовж 60 днів, а зареєструвати там місце проживання – у 30-денний строк. Платити новоселам доведеться лише за житлово-комунальні послуги. Є й ще одна умова. Члени сім’ї працездатного віку, які не мають роботи, за три місяці після заселення повинні влаштуватися на неї, стати на облік як безробітні, оформитися як підприємці або іншим способом підтвердити свою зайнятість. Інакше це стане підставою достроково розірвати угоду. Людей пенсійного віку і тих, хто через інвалідність утратив працездатність, ця вимога не стосується.
Пошук нових осель триває, і долучитися до нього можуть громадські та благодійні організації, волонтери. І якщо в селі стоїть добротна хата, яку господарі готові продати, про неї варто розповісти в місцевій раді – комусь вона знову може стати рідною.



















