Взимку кожен пучок кропу чи цибулі в магазині коштує чимало, а аналітики асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» прогнозують, що тепличні овочі до зими здорожчають на 50-60 відсотків. Тим часом невеликий городець на підвіконні здатен забезпечити родину вітамінами майже задарма.
Найпростіше – цибуля на перо. Для неї годяться середні цибулини або дрібна сіянка. Маківку цибулини потрібно зрізати приблизно на третину: так паростки пробиваються швидше. Поставити їх щільно одна до одної в посуд із водою так, щоб занурювалося лише денце, інакше почнеться гниття. Воду змінювати через день-два. Ще охочіше зеленіє посадка у вологу землю. Підживлення не потрібне: усі поживні речовини вже накопичені всередині. Найщедріші – багатозачаткові сорти, що виганяють цілу китицю пір’я з кожної головки.
Петрушку й селеру потрібно вирощувати з коренів. Поки земля не промерзла, коренеплоди викопати з грядки, обережно, щоб не пошкодити верхівкову бруньку, і посадити у горщики з родючим ґрунтом. Голівку залишити над землею. Перші листочки не забаряться, а збирати їх можна аж до весни.
Кріп, листовий салат, руколу й крес можна висіяти насінням у ящики з пухкою землею. Найшвидше дає врожай останній – уже за півтора-два тижні. А от кропу потрібно багато сонця: без нього він витягується тонкими блідими стеблинками. Саме цього взимку й бракує найбільше. Короткий день не дає рослинам розвиватися, тому потрібно підсвічувати їх лампами, найкраще світлодіодними фітолампами, додаючи кілька годин уранці та ввечері. Якщо електроенергію подають за графіком, лампу вмикати, щойно вона з’явиться. Найвигідніше місце – південне чи східне вікно.
Дві інші загрози – батарея і холодне скло. Гаряче повітря від радіатора пересушує ґрунт і листя, тож поруч потрібно поставити піддон із мокрим керамзитом чи просто миску води. Від крижаної шибки рослини відгородити, підклавши під ящики пінопласт. Поливати помірно, відстояною водою кімнатної температури.
Ще один варіант – мікрозелень. Насіння гороху, редиски, гірчиці чи соняшнику густо висіяти на вологу серветку або тонкий шар землі, а через тиждень-півтора зрізати молоді паростки. Користі в них чимало, а вирощування не потребує жодних хитрощів.



















