Торік 6 червня рашистські загарбники здійснили черговий терористичний акт на території України – підірвали дамбу Каховської ГЕС. Донині достеменно невідомо, скільки життів забрала ця трагедія і яких збитків завдала інфраструктурі, сільському гос- подарству та нашій екології. Проте з глибин історії, покритої водами Дніпра, виринули давні козацькі осередки, які століттями підживлювали народну силу, боротьбу за націю, прагнення до волі й незалежності нашого народу – з дна піднявся Великий Луг.
Великий Луг – це територія, яка становить близько 20 кілометрів завширшки та 100 кілометрів завдовжки. Тут росли листяні ліси – дуби, осики та верби – й простягалися численні луки, порізані протоками, озерами, плавнями та болотами. Жило тут і багато тварин: зайці, дикі свині, куниці, вовки, лисиці, олені, водилася риба. Але найголовніше – це місце стало одним з осередків козацтва, символом свободи запорожців.
Вам також може сподобатися
Саме тут, починаючи з 1552 року, виникали одна за одною Запорозькі Січі. Досі історики сперечаються з приводу їх кількості. Називають від шести до восьми. Найвідоміші Січі: Томаківська (існувала в 1564-1593 роках), Базавлуцька (1593–1630), Микитинська (1628-1652), Чортомлинська (1652–1709), Кам’янська (1709-1711) – затоплена частково, Нова (Підпільнецька) (1734-1775).
«Там була мережа Січей. Тобто одномоментно Січ була одна, але змінювала місця на стратегічніші, важливіші. І ця територія, яку затопила ГЕС, – це була пуповина козацтва. Затоплені території були не лише осередком Запорожжя, але й важливими для Київської Русі, бо розширювали її історичний ареал», – каже український історик Олександр Алфьоров.
Власне, Каховська водойма знищила місця, звідки козацтво розпочинало свої військові походи. З Микитинської Січі, наприклад, почався визвольний похід Богдана Хмельницького, результатом чого стало створення козацької держави… А загалом деякі Січі були знищені двічі: свого часу російське військо задля помсти запорожцям, які разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали виступ гетьмана Івана Мазепи і його союз зі шведським королем Карлом ХІІ, зруйнували Чортомлинську Січ. А ще – під водою опинилась Нова Січ, зруйнована російськими військами в 1775 році за наказом імператриці Катерини ІІ, коли останнього кошового Петра Калнишевського запроторили на Соловки, де він провів 25 років і помер у 113 літ, а козаків закріпачили…
За словами співробітника Національного заповідника «Хортиця» Олега Власова, до моменту наповнення водосховища територія Великого Лугу була слабо досліджена. «У цей час навіть занадто велика цікавість до минувшини, висловлювання жалю з приводу знищення природи під час великих будівництв могли стати приводом для репресій. І тому в часи будівництва Каховської греблі дослідженню археологічних пам’яток приділялося набагато менше часу і засобів», – зауважує він.
Як розповів Олег Власов, тоді й дослідників було дуже мало: «Наприклад, якщо казати про дослідження пам’яток козацької доби, то там був загін, до якого входило всього двоє, а потім троє наукових співробітників. А Великий Луг запорозький – це як утроба, з якої виникло саме запорозьке козацтво. Археологічно Січі майже не досліджувалися. Робили плани, поверхневі огляди. До Другої світової війни проводили розкопки. У 1913 році археолог Грушкевич з херсонського музею щось копав, у 1930-і, ба навіть у 1941 році копали. Але дуже мало. Трохи краще вивчені Кам’янська і Олешківська Січі, які не затопили. Це місто Олешки, лівий берег Дніпра».
Дослідники стверджують, що під час Голодомору-геноциду 1932–1933 років Великий Луг рятував людей. Проте ця місцина була відома задовго до того, як стала осередком козацтва. Історики дослідили, що в Ісландії збереглися книги, в яких записані саги про події ІV століття нової ери, коли готи воювали з гунами. Це були дуже криваві події – гунське нашестя на початку середніх віків. Готський історик Йордан Великий Луг називав Ойум – «країна, щедра водою».
На берегах Каховського моря виявили десятки чи навіть сотні скіфських пам’яток: поховання, кургани, невеличкі поселення і навіть городища. До прикладу, в районі міста Кам’янка-Дніпровська на лівобережжі Дніпра колись існувало скіфське городище ІV-V століття до нашої ери площею 12 тисяч гектарів. Це найбільше городище на півдні України. На Лисій Горі (нині це окуповане місто Василівка на лівому березі Дніпра) теж була невелика скіфська фортеця, поселення скіфів, які відходили від скотарства і починали займатися землеробством.
З огляду на велике історичне та сакральне значення Великого Лугу для українства, його без сумніву можна назвати однією із найважливіших пам’яток та ознак ідентичності нації, символом боротьби за виживання, за волю, за нашу свободу. Це місце визначало історію та рухало її вперед, закладаючи підвалини майбутнього всієї держави та світогляд її жителів. Під шарами землі тут ховаються свідчення давнього перебування на ній козаків – поселення, могили предків, культурні та ремісничі свідчення й багато іншого. Місце Сили раптом проявилося у чи не найвідповідальніший та найдраматичніший період української історії.
Підготувала Світлана ВОЛКОВА.
