Незважаючи на те, що велика війна в Україні триває майже два роки, у багатьох людей, не пов’язаних з військовою справою, досі є хибне уявлення, що фронт – основна частина армії, і лише від бійців передової залежить майбутня Перемога. Проте це далеко не так. Суто з організаційних питань тил має бути більшим, аніж фронт. Звісно, повинні бути підрозділи на передовій. Але кількісно їх насправді не так багато порівняно з загальним особовим складом Збройних сил України. Адже ніхто не воює цілодобово і сім днів на тиждень. Бо бійцям потрібен відпочинок. А для цього необхідний тил, де напоготові інші підрозділи, щоб замінити поранених та стомлених фізично та психологічно.
А ще ж є закупівлі, логістика, забезпечення війська. Слід організовувати транспортування, розподіл та закупівлю їжі, води, обладнання, техніки й багато іншого. Відтак війську потрібні не тільки штурмовики, танкісти, артилеристи, піхотинці, парамедики, а й цивільні професії. Збройні сили залучають українців до роботи, яка не передбачає безпосереднього ведення бойових дій. Потрібно ремонтувати техніку, підтримувати її у належному стані, готувати їжу, займатися логістикою…
Є відома фраза про те, що війна – це справа всієї країни. Армія – ніщо, якщо люди не будуть працювати й заробляти гроші. Це вже про те, що окрім військових, мають ефективно працювати й цивільні, аби допомагати армії триматися. Тому ходити на роботу, отримувати заплату, сплачувати податки – також важливі завдання. За можливості волонтерити і підсобляти війську всіма можливими способами. Адже без міцного тилу не встоїть жодна сильна армія.