Як би це не заважало дорослим, але рухлива, галаслива й неспокійна дитина, яка досліджує, сміється, плаче, бігає, стрибає, розкидає речі та ставить море запитань, – це щаслива дитина, яка відкриває для себе світ.
Для більшості людей вихована дитина – це тиха дитина, яка здебільшого мовчить і говорить, лише коли її запитують. Але нормальне здорове маля не можна вимкнути кнопкою.
Якщо зовсім маленька дитина плаче, це тому, що їй потрібне щось від дорослих, найшвидше від матері, бо це найближча людина. Таким чином дитина показує свої потреби. Відомо, що діти у притулках часто перестають плакати, бо на підсвідомому рівні знають, що ніхто не виконуватиме їх побажання й потреби. Діти, щоб пізнавати світ, мають активно взаємодіяти з дорослими і з навколишнім середовищем. Помовчати вони встигнуть, ставши дорослими.