– А в мене солодша! – хвалиться шестирічна Валюшка.
– А в мене зате краща! – не вступається їй ровесниця Оленка.
Вам також може сподобатися
– А в мене он яка жовта, жовтіша за ваші! – й собі вихваляється ще одна, на рік старша, подружка Наталка.
Як завжди, на Великдень невеличка компанія дівчат зібралася біля криниці, яку чомусь викопали просто посеред вулиці. На дерев’яній лавочці стали викладати свої «трофеї» зі святкового столу. Спочатку, звичайно, на завбачливо застелену молодим листям мати-й-мачухи поклали скибки духмяних пасочок. Але їсти не поспішали – попереду ж найсокровенніший ритуал – перевірка на міцність яєць. Звісно, ті, що дівчатка мали в кишенях, вже пройшли доволі суворий «контроль» у своїх родинах за святковим частуванням. Тож кожна була переконана, що цього року точно переможе.
– Дивися, щоб гострим дзьобком стукала мені, – контролює Оленка Валю.
– Бо треба однаковими спочатку бити. – А ти тримай рівненько і не рухай, бо як стукну в бік, то ревітимеш, – відповіла подруга.
За церемонією спостерігає завбачлива Наталка. Чекає, хто ж у супротивниці до неї втрапить. Дивиться, чи не порушуватимуть правил. Бо ж добре відомо, якщо тісно обхопити яйце рукою, то більше шансів, що вціліє. А удар збоку від верхівки мало не стовідсотково гарантує перемогу.
– Так нечесно, Валько, – мало не крізь сльози скрикнула Оленка, коли подруга і гострим, і тупим кінцем вщент розбила її сподівання на виграш. Наталю, бачиш, вона навмисне сильніше стукала…
– Ану, давай я тепер тобі вдарю, – звернулася до Валі вже досвідчена Наталка.
Дідусь їй вкотре нагадав, що найкраще яйце – невелике, темнішого кольору. А якщо поцокотіти ним об зуба, звук має бути не дзвінким, а глухим.
Трісь! І о диво: яйце у Валиній руці ціле-цілісіньке.
– Тепер ти бий! – наказала Наталка.
Трісь! І тупий кінець у Наталчиному яйці вкрився численними тріщинками.
Валя з переможною усмішкою обережно поклала свою крашанку в кишеню. Нарешті показала своїм подругам, що і в неї все може вийти. Бо в цій компанії вона завше пасе задніх.
Відсвяткувати перемогу та повноцінно насолодитися тріумфом Валентині завадила банальна… дірка в кишені старенького пальтечка. Крашанка легко пройшла крізь гнилий шов та підступно гупнула на цементний п’ятачок біля криниці. Затим двічі підстрибнула та покотилася в густу зелену траву поруч.
– Ого! Це як? – в Оленки від здивування аж очі округлилися.
– Це брехливе яйце! Обманула! – кинулася перевіряти здогадку Наталка.
Але Валя не забарилася – швиденько почала розгортати руками траву в пошуках речового доказу. Дівча добре розуміло, що «геніальний план», який їй вигадав старший двоюрідний брат, з тріском провалився… Врешті довелося зізнатися, що яскраву писанку із дерев’яної заготовки привіз з міста Денис. Її він обміняв у товариша на кількох солдатиків. Спочатку хотів розіграти родичів за святковим столом, але врешті вирішив доручити провести експеримент сестрі.
Ще довго дівчатка роздивлялися чудернацьку іграшку, навіть забувши про своє фіаско. Валя дозволила кожній потримати її в руках. Але товаришки урок засвоїли і наступними роками вже пильно приглядалися до крашанок подружок.
Вже чимало років минуло. Дівчатка стали мамами. На свято печуть паски, фарбують крашанки. І щоразу, занурюючи їх у фарбу чи настій із цибулиння, з усмішкою згадують ту давню історію біля сільської криниці.
