Вам також може сподобатися
Дитинство і юність Єлізавети Голуб промайнули на околиці Донецька. У рідному місті дівчина здобула освіту, влаштувалася за спеціальністю на фармацевтичне підприємство. Згодом вийшла заміж, народила сина. Перший раз залишати Донецьк родині довелося у 2014 році, коли в місто зайшли російські окупанти. Ліза з сестрою, дітьми та мамою виїхала у травні, але в серпні того ж року повернулися.«Треба було за щось жити, а роботи не було, – розповідає жінка, – тому й прийняли рішення їхати додому. Активні бойові дії зупинилися, було більш-менш безпечно. Я знову пішла на завод, чоловік, як і раніше, працював на будівництві. Звичайно, життя вже не було таким, як раніше. Не знали, що нас чекає завтра. Тому здебільшого жили
одним днем. На жаль, моє підприємство згасало: не було замовлень, не завозили сировину, втратили ринки збуту… У 2017 році син В’ячеслав мав іти в перший клас. І ми хотіли, щоб він відвідував українську школу».
підприємстві. Там вже трудилися її знайомі. Тож трохи освоївшись на новому місці, покликала до себе рідних. Щоб підвищити свій фаховий рівень, жінка здобула другу вищу освіту, стала спеціалістом з якості. Нова робота дуже
подобалася, керівництво підтримувало у питаннях житла, соціальної допомоги.
А 15 березня жінка знову вийшла на роботу. З початку великої війни підприємство призупинило свою роботу. Проте, спеціалізуючись на забезпеченні вітчизняних аграріїв добривом та засобами захисту рослин, тут розуміли, що посівну ніхто не відміняв і скоро хлібороби мають виходити на поля…
У червні не стало Лізиної мами – жінка не впоралася з хвилюванням через кляту війну. Адже переймалася за все і всіх – дітей, онуків, рідну оселю, загибель людей, руйнування українських сіл і міст…Востаннє вдома Лізі довелося побувати у 2019 році. Забрала якісь речі, віддала ключі від своєї квартири родичам і повернулася на Київщину. «Думаю, навряд чи Донбас вже зміниться, навіть після Перемоги України. Адже за понад
десять років там виросло вже нове, зросійщене покоління. З менталітетом, відмінним від нашого. З іншими цінностями і переконаннями. І саме через це не планую вже туди повертатися. Наш дім – тут. І він нам дуже подобається. Звик за
ці роки до нього і В’ячеслав. А коли виросте, мріє стати правоохоронцем. Щоб захищати українців, порядок і закон на рідній землі», – поділилася планами на майбутнє Єлізавета.
