Вам також може сподобатися
Привласнити, загарбати, вкрасти, вигадати – ось так від початку недавнього створення брехливої «російської імперії» діяли її «повелителі», щоб возвеличити «нерушимую». Зокрема, так звана «Нова хронологія» — псевдонаукова концепція російського академіка Анатолія Фоменка стверджує, що історія бере початок із Х століття, а всі давні цивілізації — просто вигадка. На думку Фоменка та його послідовників, амазонки жили на території нинішньої росії, Чингісхан мав російське походження, давньоєгипетські піраміди зведені росіянами та навіть відкриття Америки — заслуга вихідців із росії.
Причину спроб імперії присвоїти спадок України та інших націй публіцист Володимир Селезньов пояснює бажанням росії повернути гегемонію над колишніми колоніями та задовольнити імперські забаганки. Іншою дуже промовистою деталлю в теорії колоніалізму є визиск метрополією колонії за принципом «що ваше, те й наше».
Підтасування історії
Найчастіше російська пропаганда використовує популярний у СРСР і підкріплений псевдонауковою риторикою путіна наратив про спільне походження «трьох братніх народів» – українців, білорусів і росіян. Проте їхнє «спільне коріння» і близько не стояло.
Спадкоємиця Київської Русі? Насправді ж історія росії дуже опосередковано пов’язана з Руссю: коли Київська Русь уже стрімко інтегрувалася в європейський простір, москва була лишень удільним князівством Володимирської землі. Московський монах-книжник Епіфаній Премудрий писав: «Хвалить же Римська земля Петра і Павла, Антіохійська – Луку, Руська земля – Великого князя Володимира, москва ж блажить і шанує митрополита Петра».
Історична доля росії як державного утворення починається за правління сина київського князя Володимира Мономаха, Юрія Долгорукого: у середині Х століття він став правити в Заліссі — землі, де пізніше з’явилася москва. А «розбратанння» народів відбулося, коли син Долгорукого, Андрій Боголюбський, спалив і розграбував Київ, вважає історик Андрій Павляшик. «Київський погром свідчив про розрив єдиної колись держави й населення. Заліські (російські) війська вчинили з містом те, що робили з чужоземними містами. Київ для них був настільки ж чужим, як який-небудь німецький чи польський замок», – вважає науковець.
Найширшого розмаху перелицювання російського минулого набуло за правління Катерини II. Імператриця була стурбована культурною та історичною бідністю московії, тож організувала спеціальну комісію для створення її нової історії. Згодом з’явилася низка фальсифікованих «історичних джерел» — зокрема «История государства российского» Миколи Карамзіна та «История россии с древнейших времен» Сергія Соловйова – і так російська імперія стала володаркою культурної спадщини Київської Русі. Саме з цих опусів ростуть ноги міфу про «єдиний народ».
Однак навіть після кількасотрічної легітимізації вкраденої історії москві муляла очі древність Києва. У радянський період кремль нівелював, принижував та знищував українську історію. Вона й донині не дає спокою москві.
Чужі символи
Офіційно затвердженого державного герба в росії не було до XVI століття каже науковець Володимир Селезньов. Його функцію виконували гербові печатки. Тоді як український герб, «Тризуб Володимира», Рюриковичі використовували ще з Х століття.
Двоголовий орел, що став за правління князя Івана ІІІ російським гербом, використовували візантійські імператори династії Палеологів (XIII–XV століття).
Ідею триколору московіти теж украли. Нідерландський інженер, який керував будівництвом російського корабля «Орел», попросив царя надати державний прапор, щоб установити його на судні. Російський цар Олексій Михайлович скопіював його з корабля самих Нідерландів. А з 1720 року Петро І просто змінив порядок розташування смужок.
Гімн росії спочатку запозичили в російської імперії: «Боже, царя храни». Але він мав мелодію гімну Британської імперії God save the King. Після 1917 року використовували міжнародний «Інтернаціонал», слова якого написав французький революціонер Ежен Потьє.
У роки Другої світової війни популярною та символічною в СРСР була патріотична пісня «Вставай, страна огромная». Мелодію до неї буцім написав російський композитор Олександр Алєксандров… Але дуже ймовірно, що основою «страни огромной» є пісня криворізьких повстанців з УНР «Повстань, народе мій!»
Украдена культура
Не так давно московити спромоглися назвати «російсько-українським поетом» Тараса Шевченка. Мовляв, у Шевченка є твори російською, а значить, він російський поет. Цю риторику росіяни повторюють уже давно щодо Гоголя та Булгакова.
Кремль безкінечно спекулює на творчості Чайковського, міцно зв’язавши її зі своїми імперіалістичними наративами. Хоча композитор походить зі старовинного українського роду Чайок, замолоду часто бував в Україні та саме тут створив багато музичних творів, серед яких «Садок вишневий коло хати», «Коваль Вакула», «На городі біля броду».
Крадучи наше мистецтво, росіяни позиціюють Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського, Казимира Малевича «своїми» художниками.
Гастрономічні запозичення
Крім іншого, московіти намагаються привласнити собі наші борщ і вареники – очевидні складники українського кулінарного канону, що зафіксовані в національній класичній літературі, етнографічних працях. Ще в давні часи вареники підносили українським породіллям як символ плодючості та продовження роду. Вареники уособлювали молодий Місяць, а він в українській традиції символізував жіноче начало.
Навіть пельмені, які росіяни вважають ісконно рускімі, насправді були завезені з Далекого Сходу.
Нині московіти крадуть українське зерно. Лише з окупованих територій Херсонської області рашисти вже вивезли як мінімум 30 тисяч тонн аграрної продукції. Нещодавно роспатент видав свідоцтво про «виключне право» на бренд «Мелітопольська черешня» на користь окупаційної адміністрації тимчасово окупованих територій України. І це незважаючи на те, що ще у 2020 році «Мелітопольська черешня» отримала офіційне звання географічного бренду в Україні…
Технології теж не свої
Популярне авто «Москвич-412» «списали» з німецького Opel Kadett K38, а «Запорожець» завдячував своїй появі італійському авто Fiat-600. Та сама пригода сталася і з радянськими мотоциклами під назвою «Урал», що були копією німецького BMW-750.
Солодкий напій «Байкал» – скопійовані технології виготовлення знаменитої «Кока-коли».
Навіть будівництво московського метрополітену почалося із замовлення в англійців одного екземпляра прохідницького щита (конструкції для прокладання тунелів). Ознайомившись із нюансами будування, СРСР просто копіював західні зразки.
Автомат Калашникова, що вважається візитівкою збройної індустрії росії, також запозичений з німецької гвинтівки StG 44 конструктора Гуго Шмайсера. Шмайсер особисто керував розробкою в СРСР. Згідно з радянською, а згодом і російською пропагандою, збройна гордість росії була розроблена Михайлом Калашниковим, який не мав інженерної освіти та закінчив 7 класів сільської школи…
Країна-агресорка, задовольняючи свої збочені імперські апетити, як і в інші часи, у ХХІ столітті продовжує свою політику терору. Попри свої територіальні масштаби та через безперервні насильницькі спроби утвердження «руского міра» на територіях інших держав, росія розпорошує свій ресурс на встановлення культурної та територіальної гегемонії. Нині вона пішла ще далі, відбираючи в українців їхні міста, будинки та, що найголовніше – свободу і життя.
