Вам також може сподобатися
На Запоріжжі в Пологах минуло дитинство і юність Оксани. Першу вищу інженерну освіту дівчина здобула в Мелітополі і працювала інженером на олійному заводі. Проте творча натура вимагала реалізації високих мрій про прекрасне. І от у 2005 році в Пологах жінка відкрила магазин одягу. Їй дуже подобалося одягати жінок, підбирати їм стильні вбрання, створювати чудові образи. А через п’ять років орендувала приміщення, де облаштувала невеличку дизайн-студію. Найняла трьох працівниць, зареєструвала торгову марку, відкрила сайт, де рекламувала жіночий одяг власного виробництва. А щоб ще краще розвивати свою мрію, закінчила столичний вуз та отримала диплом з конструювання та моделювання.
«Невдовзі разом з чоловіком почали будувати власне приміщення, – каже Оксана Ложкіна. – І на початку 2015 року перевели бізнес у свою майстерню. Придбали японське обладнання. Працевлаштували майже десять жінок. І хоча в країні вже йшла війна, вона здавалася нам чимось дуже далеким. Початок повномасштабного вторгнення нас застав удома. Над нами літали літаки, стрічка новин була сповнена жахливими кадрами. Удосвіта ми з чоловіком вже поспішали до Києва, щоб забрати додому донечку-студентку. Повернулися вночі. Вранці навіть пішли на роботу. Але раптом мені зателефонував чоловік і сказав, що в Мелітополі вже ворожі танки. Тож на збори дав нам усім 40 хвилин. Тоді я зачинила свій магазин востаннє…»
З собою родина взяла лише намети та спальники, бо не знали, де застане ніч. Спорядження мали, бо дуже полюбляли туризм, велотуризм. «Навіть фотоальбоми наші залишилися вдома, – пригадує жінка. – А в них – все наше життя: сімейний відпочинок, народження сина й донечки, родинні світлини, миті святкові і буденні… Їхали подалі від війни. Куди – самі не знали. Оскільки в бізнесі мала чимало зв’язків з колегами, одна із них, з Мукачева, зателефонувала мені і запропонувала пожити в неї. До цього я ніколи не бачила цієї дівчини…»
Закарпаття стало для сім’ї Ложкіних прихистком та порятунком від смертоносного горнила війни на майже два довгих роки. «У нас залишилися дуже гарні спогади про Мукачево – чудове місто, дружніх і привітних людей, – зізналася Оксана. – Але випадок привів нас до Тернополя. Колись я думала, ми з цим росли, що Тернопіль – агресивне місто, де ненавидять російськомовних… А виявилося, що воно дуже відкрите та щире. І те, що саме тут я знову повірила в свої сили і вирішила зайнятися стилістикою, особисто для мене багато про що говорить».
«На збори у нас було лише сорок хвилин. Тоді ми захопили з собою лише спальники та намети, бо думали, що їдемо ненадовго», – каже Оксана Ложкіна.
Оксана знову з головою поринула у світ жіночої краси. Справою, яку дуже любить і якою надихається. Навесні цього року виграла грант на розвиток бізнесу і вже понад два місяці орендує приміщення, де створює стильні образи для прекрасної половини людства. Працює з українськими брендами, дизайнерами, виробниками, якими пишається. Адже нині дуже важко конкурувати з китайськими. «Люди часто приходять не за річчю, а за емоцією, яку ця річ дарує. І навчити, допомогти у виборі, підказати, пояснити, в чому різниця між справжньою якістю та дешевим аналогом, – моя місія. Поки що моєї енергії вистачає лише на це, – продовжує Оксана. – Виготовляти одяг власного дизайну не маю можливості: занадто багато потрібно і фінансів, і сил, і часу. Тому на цьому етапі роблю те, що можу і вмію».
Крім іншого, Оксана інколи читає лекції зі стилістики. Робить це українською мовою. На неї жінка усвідомлено перейшла після 24 лютого 2022 року. Треба сказати, що для людини, яка до цього говорили виключно російською, її вимова – чудова. І це вкотре доводить, що при бажанні вивчити українську – зовсім не проблема.
А що ж рідний дім? «Всі хочуть додому, – каже жінка. – Де б не були, що б хто не говорив – ми всі сумуємо за місцем, де минуло багато чудових років. Але чи готові ми будемо повертатися до нього – це питання, на яке поки що немає відповіді. Скоріш за все, ми навряд чи повернемося. Наш дім окупований, бізнес – розграбований… І нам дуже подобається Тернопіль. Це місто нас полонило своєю відкритістю та щирістю. Можливо, воно і стане нашою другою домівкою».
Грант на розвиток власної справи може отримати кожен
«Державна служба зайнятості супроводжує реалізацію урядового проєкту єРобота за напрямками «Власна справа» і «Грант для ветеранів та їх подружжя» на створення або розвиток власного бізнесу, – каже директор Тернопільського обласного центру зайнятості Микола Городецький. – Основна вимога їх надання – створення нових робочих місць. За напрямком «Власна справа» можна отримати до 250 тисяч гривень. На Тернопільщині отримали можливість для розвитку завдяки реалізації цієї програми майже 700 проєктів учасників. Загалом їм виплатять грантової допомоги на суму понад 160 мільйонів гривень. За напрямком «Грант для ветеранів та їх подружжя» можна отримати до мільйона гривень. У Тернопільській області 38 учасників бойових дій та членів їх сімей вже скористалися цією програмою, погоджено фінансування на суму більше 18,3 мільйона гривень. Більшість з них діють у сфері харчування, роздрібної та оптової торгівлі, розведення тварин, надання послуг перукарнями та салонами краси, стоматології, а також бджільництва. Вони створять 85 робочих місць. До речі, учасникам бойових дій, які отримали грант від 500 тисяч гривень до мільйона, Тернопільська обласна військова адміністрація відшкодує 50 відсотків власного внеску співфінансування у розмірі до 100 тисяч гривень».
