Він народився і виріс у Львові. А невгамовна енергія постійно змушувала до активних творчих та громадських ініціатив. Андрій Каспшишак після закінчення вишу працював фінансовим аналітиком, а на початку 2022 року 25-річний чоловік навчався в аспірантурі.
«Одразу ж, коли почалося повномасштабне вторгнення, я взяв академічну відпустку та записався до лав 103 бригади Львівської тероборони, – розповів Андрій. – Два місяці ніс службу у місті, а в квітні разом з побратимами вирушив на Луганщину. Спочатку був у піхоті, затим перевівся у безпілотні війська. Воювати довелося на Лиманському напрямку, поблизу Кремінної, на Харківщині».
Вам також може сподобатися
Тричі чоловікові випало лікуватися в госпіталях через поранення. А в травні 2023 року за сімейними обставинами Андрій повернувся до цивільного життя. Поновився на навчанні та продовжив писати книгу, над якою почав трудитися ще у війську.
«Легенда про вільних» побачила світ у вересні минулого року. У ній зібрав розповіді та спогади про друзів-побратимів, написав про п’ять лицарів, які борються зі злом. Ілюстрації до неї зробила моя дружина Наталія», – каже чоловік.
Книга стала вдалим початком літературної творчості, наразі він вже видав свої короткі новели. Крім того, ця справа переросла у новий сімейний бізнес – разом зі своєю другою половинкою торік восени заснували власне видавництво «Мрієлов».
«Якось пили каву разом та згадали давню дитячу мрію про видавничу справу, – зізнався Андрій. – Вирішили спробувати. І все у нас вийшло».
Та попри шалену зайнятість у цьому бізнесі, чоловік погодився на пропозицію працювати в Українському Католицькому Університеті. Нині він керівник офісу по роботі з ветеранами та їхніми родинами. Тож більшість видавничих питань взяла на себе Наталія. Андрій же майже весь свій час присвячує нагальним проблемам тих, хто цього дуже потребує.
«Для мене робота в університеті – це не про гроші. Найперше – це про служіння та допомогу людям. Я можу і хочу бути корисним», – каже він.
На фото: «Сьогодні ми б дуже хотіли не боротись, а творити. Та поки є росія, ми боремось та творимо. Ми існуємо, щоб у темні часи залишати світло. Ми існуємо, аби пам’ятати», – переконаний Андрій Каспшишак.
Серед найголовніших напрямків його роботи: сприяння в організації ветеранського бізнесу, організація різних видів навчань для колишніх бійців та їхніх родин, підтримка сімей, в яких загинули або пропали безвісти Захисники.
Також Андрій дотичний до роботи різних тренінгів, курсів: «Тіло, розум, соціум» – для тих, хто повернувся з місць бойових дій чи полону, юридичної клініки, де надають необхідні консультації та допомогу у правничих питаннях. Чоловік каже, що на рік туди звертаються по кілька тисяч осіб.
У листопаді Андрій Каспшишак закінчує аспірантуру. Паралельно він також підвищує свій фах на курсах з письменництва та ведення бізнесу. Попереду у нього чимало планів і задумів. Мрія, яку вже почали реалізовувати з дружиною, – створення серії мультфільмів про козаків.
«Нам дуже хотілось б, щоб так само сильно, як ми сьогодні боремось проти усього російського, ми боролись б за усе українське. Ми ростемо, змінюємось та робимо висновки. Десь після року діяльності нашого видавництва ми зрозуміли для себе, що нашою місією є зробити так, щоб люди з усього світу мріяли потрапити не у Діснейленд, Неверленд чи Вондерленд, а мріяли побувати в українських Карпатах, зустріти Чугайстрів, Мольфарів, мріяли побачити Великий Український Луг та потанцювати там з Мавками та Русалками», – поділився мріями Захисник.
