Субота, 12 Липня, 2025
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
Сергій Маркін завжди заспокоював рідних. Казав: "Все буде добре. Ми прорвемося". Фото з сімейного архіву.

Сергій Маркін завжди заспокоював рідних. Казав: "Все буде добре. Ми прорвемося". Фото з сімейного архіву.

Коли закінчилася його війна, тоді почалася моя

Сергій Маркін з Сумщини востаннє написав дружині, що йде допомагати хлопцям

Автор: Волкова Світлана
08.11.2024
в Люди, Суспільство
0
Поширити

Невеличке місто Білопілля, що на Сумщині, від кордону з росією розділяють якихось десять кілометрів. Саме там жили і трудилися, виховували двох донечок Інна та Сергій Маркіни. Жінка понад 20 років працювала медсестрою в місцевій лікарні, а чоловік був слюсарем на машинобудівному заводі в Сумах. Затим не один рік їздив за кордон на заробітки. «Востаннє він повернувся звідти у грудні 2021 року, – ділиться спогадами Інна. – Вже втомився їсти заробітчанський хліб, хотів побути вдома, з родиною. Завжди казав, що де б не був, але наша земля – найкраща. Та й тут завжди б знайшов чим зайнятися – мав золоті руки. Допомагав людям і з електрикою, і з сантехнікою, вмів ремонтувати, налагоджувати, словом, розбирався у багатьох питаннях. А якщо чогось не знав, консультувався з фахівцями. Жодного разу не відмовляв, коли зверталися до нього».

Коли почалося повномасштабне вторгнення рашистських окупантів на нашу землю, Маркіни навіть не думали кудись виїжджати. Інна, як завжди, ходила на роботу. Жінка розуміла, що військовозобов’язана та має бути на своєму місці, бо в будь-який момент може знадобитися її допомога. Діти продовжували навчатися онлайн, старшій доньці на той час було 17, а меншій – 10. Сергій Олександрович ще трохи походив на роботу, затим разом із земляками організувалися в місцеву самооборону та стали чергувати в місті. Білопільчани, які нікуди не виїжджали, спостерігали за тим, як швидко порожніють аптеки, магазини, за величезними чергами до них та  банкоматів…

Вам також може сподобатися

17 грудня 2022 року Тячів навколішки провів Василя Ажбота в останній земний путь

Завів ще внучку у перший клас

12.07.2025
Вікова доплата не виплачується окремо, а входить до загальної пенсійної виплати. Фото: brovaryregion.in.ua

Вікові доплати до пенсії

11.07.2025

«В одні руки давали обмежену кількість продуктів. А ми переїхали з центра міста до мами на околицю. Там же оселився й брат. Щоб прогодувати всіх, доводилося добувати їжу, сушити сухарі. Все це мені нагадувало бабусині розповіді про голод 1933-го. І ставало дуже страшно», – зізнається жінка.

1 травня 2022 року Сергій записався добровольцем у ЗСУ. Деякий час служив у Білопіллі, затим перевели в Суми. До 24 січня цього року охороняв важливі військові і стратегічні об’єкти. Бувало, їздив у відрядження на території області. Тож час від часу діти і дружина з ним бачилися. «23 січня він зателефонував і попередив про чергове відрядження, – розповідає Інна. – Мовляв, їм наказали о 15.00 наступного дня з речами бути готовими до відправки. Я думала, що буде, як і раніше. Проте Сергій дав зрозуміти, що їде далеко. «Сказали, на два місяці, рити окопи на другій лінії оборони», – пояснив. Але не сказав куди. У переддень від’їзду на кілька хвилин заїхав до нас. Зібрав речі, не дозволив довго прощатися. А коли моя мама запевнила його, що він обов’язково вернеться, наче щось відчував недобре, помотав головою».

За спогадами дружини, дорога Сергія на фронт була важкою: зі снігових заметів двічі визволяли цивільні машини, згодом військових розмістили в спортзалі, спали хто на чому, були голодні… Інна правдами-неправдами дізналася, що опинився в Покровську, затим – в Авдіївці. Свій день народження Сергій Маркін вже відзначав на фронті. 27 січня йому виповнилося 42.

«Казав: «Все буде добре. Ми прорвемося». Чи то мене, чи себе тоді заспокоював, – продовжує розповідь жінка. – 4 лютого написав: «Я не можу вийти. Ми майже в оточенні. Чекаємо ночі». А через добу зателефонував: «Я йду допомагати хлопцям. Так треба». Я чула шурхіт, чула, що на ходу збирається… Починаючи з наступного дня, щоб не збожеволіти, пішла на роботу. Знала, що по кілька днів при штурмі може не виходити на зв’язок. Але на серці було неспокійно».

Через кілька днів старшу доньку запитали, чи з її татом все добре. Бо чули, що вбили… Інна почала дзвонити, куди тільки могла. Від побратимів дізналася, що Сергій був важко поранений, але ще тримався. Його не змогли забрати через обстріли та розм’яклу від морозів землю. Деякий час ще чули, як він хрипів, а потім… затих. Товариш написав: «Вибач мені, що я тобі його не зберіг».

«А у військкоматі почула: «Стосовно вашого чоловіка нічого не можемо сказати». Коли для Сергія війна закінчилася, почала моя, – говорить Інна. – 10 квітня я «вибила» у військкоматі сповіщення, що зник безвісти. Це був гіркий подарунок на мій день народження 12 квітня. Діти здали ДНК… А в кінці березня відбувся обмін тілами. На жетоні одного з них було зазначено: Сергій Маркін. Довга процедура співставлення ДНК і нарешті – визнання його загиблим. Тіло забирала у Броварах. Воно було в такому жахливому стані, що опізнати його – неможливо. Пам’ятаю лише прострелену голову. Певне, мало того, що відмучився, окупанти ще й добили…»

Години бюрократичних митарств у столиці, і жінка врешті везла свого чоловіка додому. Попри те що тіло лежало позаду, вона все одно продовжувала пильно вдивлятися в обличчя чоловіків, що йшли, їхали, поспішали у справах… А може – він?

«Ми поховали Сергія 17 вересня у Білопіллі, – каже Інна. – Але я й досі щось шукаю. Я не видалила всі контакти й сторінки в соцмережах, в яких з’ясовувала правду про чоловіка. Я продовжую на щось надіятися… Одного разу навіть зупинила маршрутку, в якій їхала, бо видалося, що він ішов тротуаром… Навіть молодша донька, побачивши рибака на мопеді, прибігла додому з криком: «Мамо, я бачила тата!»

Ця клята війна, яку розв’язала кремлівська влада, зламала життя тисяч українців. Понівечила долі матерів, дружин, дітей, стариків… Змусила покинути рідні домівки, хоронити близьких. Через потужні обстріли, які останнім часом руйнують Білопілля, Інна з рідними переїхала до Сум. Але все частіше замислюється, чи не варто було б перебратися подалі. Бо війна наче переслідує – все наближається і жахає своєю жорстокістю.

232
Теги: БілопіллявійнаГеройзагиблийМаркін СергійСумщина
Волкова Світлана

Волкова Світлана

Рекомендовані історії

17 грудня 2022 року Тячів навколішки провів Василя Ажбота в останній земний путь

Завів ще внучку у перший клас

Автор: Садомська Леся
12.07.2025
0

Коли почалося повномасштабне вторгнення, 42-річний уродженець і житель Тячева Василь Ажбот одразу ж зазбирався гнати підступного загарбника, що хибно звався...

Вікова доплата не виплачується окремо, а входить до загальної пенсійної виплати. Фото: brovaryregion.in.ua

Вікові доплати до пенсії

Автор: Малиновська Ольга
11.07.2025
0

Як пояснюють фахівці Пенсійного фонду України, вікові доплати отримують пенсіонери, яким виповнилося 70 років. Доплата таким українцям становить 300 гривень....

У старенькій прабабусиній хатинці Валерія Маланська створила власний простір, у якому навчає любити і шанувати прекрасне інших. Фото з домашнього архіву Валерії.

Прабабусина хата, розпис торбинок, екскурсії та волонтерство

Автор: Волкова Світлана
10.07.2025
0

Все почалося у 2017 році, коли Валерія вперше доєдналася до діяльності громадської організації «Центр розвитку Пангея Ультіма». В її селі...

Посмертно Юрія Плаксюка удостоїли ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Фото з домашнього архіву.

Її двічі наздогнала війна, яка забрала й чоловіка

Автор: Волкова Світлана
10.07.2025
0

Нана з батьками приїхала в Україну в 1992 році, коли в її рідній Абхазії тривала війна. Її тато родом з...

Наступна публікація
Віталій хвилювався за своїх побратимів, відчував відповідальність за кожного. Фото з сімейного архіву.

«Мамо, я йду на штурм. Не знаю, чи повернуся»

Підписатися
Увійти
Сповістити про
guest

guest

0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі

Рекомендоване

«Зараз потрібно приділити увагу сім’ям, родинам військових. Адже цивільні страждають більше, ніж військові», – каже Денис Дудник. Фото з архіву Дениса Дудника.

«Кожен українець має навчитися надавати психологічну допомогу»

22.04.2024
Фото: istockphoto.com

Хвилина життя

17.04.2025
Передплатити друковані видання
  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи

Популярні статті

  • Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

    «Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Пряжене молоко можна приготувати вдома

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Червоні очі у поросят

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • В тренді
  • Коментарі
  • Останні
Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

«Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

16.12.2024
Пряжене молоко можна приготувати вдома

Пряжене молоко можна приготувати вдома

29.03.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

21.12.2023
Щоб уникнути хвороб поросят, треба використовувати тільки якісну підстилку, своєчасно видаляти гній з приміщення. Фото: media.istockphoto.com

Червоні очі у поросят

23.04.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

2
Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

1
Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

1
«Зараз потрібно приділити увагу сім’ям, родинам військових. Адже цивільні страждають більше, ніж військові», – каже Денис Дудник. Фото з архіву Дениса Дудника.

«Кожен українець має навчитися надавати психологічну допомогу»

1
17 грудня 2022 року Тячів навколішки провів Василя Ажбота в останній земний путь

Завів ще внучку у перший клас

12.07.2025
Найчастіше до вирію зривається птиця, яка з літа не привчена до вечірньої годівлі вдома. Фото: foodplus.in.ua

Щоб качки не полетіли у вирій

12.07.2025
Вікова доплата не виплачується окремо, а входить до загальної пенсійної виплати. Фото: brovaryregion.in.ua

Вікові доплати до пенсії

11.07.2025
У старенькій прабабусиній хатинці Валерія Маланська створила власний простір, у якому навчає любити і шанувати прекрасне інших. Фото з домашнього архіву Валерії.

Прабабусина хата, розпис торбинок, екскурсії та волонтерство

10.07.2025

Архів

  • Липень 2025 (16)
  • Червень 2025 (46)
  • Травень 2025 (50)
  • Квітень 2025 (57)
  • Березень 2025 (52)
  • Лютий 2025 (53)
  • Січень 2025 (57)
  • Грудень 2024 (63)
  • Листопад 2024 (46)
  • Жовтень 2024 (48)
  • Вересень 2024 (71)
  • Серпень 2024 (55)
  • Липень 2024 (55)
  • Червень 2024 (43)
  • Травень 2024 (82)
  • Квітень 2024 (163)
  • Березень 2024 (85)
  • Лютий 2024 (36)
  • Січень 2024 (25)
  • Грудень 2023 (25)
  • Листопад 2023 (3)
  • Жовтень 2023 (8)
  • Вересень 2023 (12)
  • Серпень 2023 (17)
  • Липень 2023 (6)
  • Червень 2023 (9)
  • Травень 2023 (13)
  • Квітень 2023 (4)
Логотип

© 2023 «Сімейна газета». Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови встановлення активного посилання на джерело в першому абзаці тексту.

Зв'язатися з нами: info@simeika.com

  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи
  • Автори та редактори сайту
  • Контакти
  • Про нас
  • Редакційна політика
  • Політика конфіденційності

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

З поверненням!

Sign In with Facebook
Sign In with Google
Або

Увійдіть до свого облікового запису нижче

Забули пароль?

Отримати свій пароль

Будь ласка, введіть своє ім'я користувача або email, щоб скинути пароль.

Увійти
  • Вхід
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

wpDiscuz