Війна для сумчанки Ольги Вовк розпочалася ще в 2014-му. Розуміючи, яку небезпеку для країни несе «руській мір» на сході України, жінка почала долучатися до зборів, які організовували в місті на необхідне для наших Захисників: медикаменти, солодощі, шкарпетки, великодні кошики, смаколики до свята Миколая тощо. Ця робота ще більше набрала обертів з початком повномасштабного вторгнення. Попервах разом з іншими небайдужими земляками збирала пляшки для запалювальних сумішей, продукти, одяг, розфарбовували стовпи у блакитно-жовті кольори, розвозили людям їжу та інші необхідні речі.
«Тоді, пам’ятаю, дуже важко було з пальним, – каже Ольга. – Інколи доводилося чекати у чергах на заправках годинами… У грудні 2022 року познайомилася з Оксаною Барильською, яка на той час у Сумах організувала благодійний фонд. Почали працювати разом, об’єднавши зусилля. Наші діти нині воюють, тож ми не з чужих слів знаємо, чим живуть наші Захисники і яка їм потрібна допомога. Бувало, тільки відвеземо якомусь підрозділу одяг, харчі, інші важливі речі, як по них вдарила артилерія. Все погоріло, і збираємо для них все по новому…»
За словами жінки, основну допомогу благодійний фонд надає військовим. Часто Ольга з Оксаною самі сідають за кермо автівок та везуть у підрозділи маскувальні сітки, окопні свічки, сухі швидкі перекуси тощо. За сприяння фонду за останні роки вдалося доставити нашим бійцям близько чотирьох десятків автівок. Здебільшого джипів. Їх переправляли з Норвегії та інших країн. Також придбали кілька швидких допомог для евакуації поранених.
На фото: Волонтери з Сум продовжують свою важливу справу 24 години на добу. Фото з архіву волонтерів.
«У перший рік повномасштабного вторгнення збори вдавалося закривати досить швидко, – продовжує Ольга. – Їх оголошували в соцмережах. А одна родина з Сум, яка побажала залишитися анонімною, закупила для військових амуніції на пів мільйона євро… Спільними зусиллями, завдяки донатам небайдужих людей, ми вже передали на фронт десятки дронів, тепловізорів, сотні турнікетів, аптечок, медикаментів. Раніше ми мали великі фінансові збори, але не могли придбати необхідних військовим речей. Тепер, на жаль, донатять здебільшого ті, в кого на війні рідні. Їм найбільше болить. Хоча вже все можна купити і нема проблем з доставкою, коштів часто не вистачає».
Нині у фонді близько сорока активних учасників. І в кожного – своя задача. Одні ремонтують автівки, інші плетуть сітки, заливають свічки, роблять сухі перекуси, багаторазові грілки. Є розвантажувальники, перевізники, фахівці сайту і соцмереж, бухгалтер, який веде документацію і робить звіти за кожну отриману та витрачену гривню. Нещодавно сумчани почали співпрацювати з волонтерами з Дніпра, Житомира, Рівного, Калуша. Разом вдається об’єднати зусилля та допомагати і Захисникам, і цивільним.
«У нас є багато напрямків діяльності, – каже Ольга Вовк. – Більше року організовуємо і проводимо похоронні процесії загиблих Захисників. Також проводимо для всіх охочих заняття з тактичної медицини. За можливості допомагаємо населенню: купували крісло колісне для жінки з інвалідністю, одяг, взуття та їжу для малозабезпечених. У реабілітаційні центри для дітей з інвалідністю завезли спеціалізовані ліжка, одяг, взуття, ходунки. Крім того, проводимо у школах роз’яснювальну роботу. До прикладу, як діяти при обстрілах, де ховатися. Також діти активно включаються у волонтерську діяльність: малюють, виготовляють сувеніри-обереги для військових. Ми завжди наголошуємо, що маленької допомоги не існує. Кожна – дуже важлива.
Співпрацюємо з місцевими дівчатами, котрі шиють адаптивний одяг. Його передаємо у медичні установи, де лікують поранених. Стабілізаційні пункти просять перев’язочні матеріали, кровоспинні засоби, одноразові простирадла, інколи дістаємо для них ліжка. Якось у шпиталі познайомилися з пораненим, який залишився без телефона. Молода пара, наші знайомі, придбали для нього апарат, а ми купили сім-карту, допомогли відновити банківські картки.
Буває, до нас підходять люди, бо бачать напис на машині «волонтери». Запитують, чим допомогти. Готівку ми не беремо. Тож пропонуємо закрити певні потреби військових, поранених. І знаєте, як додається сил, коли хтось приносить з дому новенькі теніски, хтось біжить у найближчий магазин і купує мило, серветки, тапочки, цигарки…»
Щодня, 24 години на добу, волонтери приймають дзвінки від Захисників. Шукають пальне, каністри, антидронові сітки, вологі серветки, які потрібні наче повітря… Поруч з тим, займаються пошуком житла для земляків, оселі яких знищили ворожі снаряди, допомагають з ліками, психологічною підтримкою…
На запитання, де ж беруться сили, щоб витримати такий шалений ритм, Ольга відповіла: «Прийду додому, обійму донечку, вибачусь перед нею, що живемо в такий жорстокий час, і знову – вперед».
У машинах жінок та в офісі фонду нині є близько сотні шевронів різних військових підрозділів, які бійці залишають на згадку про дуже потрібну і важливу співпрацю. Також мають чимало українських прапорів із підписами Захисників. Здаватися, каже жінка, не мають права. Маємо бути сильними і рішучими до самої Перемоги України. І ще раз наголошують для тих, хто «надто втомився» від війни: «Не буває маленької допомоги. Найстрашніше в наш час – людська байдужість».
