Осінь. Час збирання врожаїв – справедливої винагороди за трисезонну працю. Пора звабливих запахів, смаків. Гра найдовершеніших кольорів. Період заготівель на безголодне комфортне зимування. А ще – вервечка можливостей підзаробити. Нелегкі то, звісно, будуть гроші. Утім пенсіонерам бодай на ліки, що нині кричуще недешеві, дітворі – на омріяні дрібнички… Словом: у кого де дірка, той там підлатає.
Зрозуміло, що вирощене-виплекане на власних городах й садах дармовими заробітками не назвеш: до всього ж бо доклалося чимало праці, вкладень і зусиль. Тут, як мовиться, відіграє роль врожайність-неврожайність. А ось те, чим тішать ліси, сквери, парки, що виросло само, аж проситься до рук.
Тож пункти прийому, яких з кожним роком більшає в кожному регіоні, закликають яскравими оголошеннями на білбордах й в соцмережах здавати ту чи іншу продукцію за звабливими, на їхню думку, цінами. Вони потім прийняте здадуть гуртовим заготовачам чи одразу підприємствам. Утім весь цей бізнесовий ланцюг пересічному українцю нецікавий. А от що з осінніх дарів можна й варто конвертувати у гроші, варто розглянути.
Отже. Шипшина. Її приймають у сухому й сирому вигляді. Зрозуміло, що легше нарвати й одразу здати. Втім, так суттєво дешевше: від 20 до 35 гривень за кілограм. Особливих вимог до шипшини немає. Головне, щоб плід був чистим. Суху ж продукцію беруть за ціною від 60 до 120 гривень. Справжні професіонали вміють заготовляти шипшину без кісточок, окремо збуваючи ще й просіяні кісточки, в середньому від 30 гривень за кілограм. Хоч ті, хто пробував, розуміють, що рвати шипшину з колючого куща – завдання, як мовиться, з зірочками, проте цього плоду на українських просторах вистачає.
Глід, як і шипшину, приймають сирим й сушеним. Й ціна майже скрізь така ж, як і в шипшини.
За сиру горобину, й червону, й чорну, заготівельники платять в середньому по пів сотні за кілограм.
Обліпиху, яку, до речі, теж непросто рвати, приймають чистенькою ягодою й навіть гілочками з необірваними плодами. За сиру правлять від 60 до 200 гривень за кілограм. За висушену – від 650 до 1000.
Цьогоріч широкого попиту набули сушені малина й смородина.
А сезон бузини вже минувся (її, до слова, дуже швидко й легко обривати), за ягоди якої платили 15-25 гривень за кілограм.
Не за горами каштановий і жолудевий буми. Середня вартість продажу каштанів торік була близько п’яти гривень за кілограм. Жолуді – сягали 25.
Ні для кого не секрет, що набагато вигідніше здавати лущені горіхи. І затрати тут лише часові. Не треба, як для сушіння ягід, електросушарку чи п’єц. Горіхи без шкаралупок приймають від 120 до 200 гривень, нелущені – приблизно за 30.
Чимало селян охоче здають опалі яблука. За них платять від п’яти гривень за кілограм. А ось кілограм зірваних сягає трьох десятків гривень. Зрозуміло, дорожче здавати сушені яблука, аніж бій. Утім все залежить від їхньої кількості й наявності часу та приладів для сушіння.
Ну і, звісно, традиційно приймають квасолю, гарбузове насіння й іншу нелегко вирощену городину. Хто має час і адекватне автобусне сполучення, залюбки продає таку продукцію на ринках – так в рази дорожче.
Пенсіонер Іван Іванович, який скромно відмовився називати своє прізвище, поділився з «Сімейною газетою» своїми підзаробітками. «Маю старенькі «жигулі», – почав жваво. – Тож вдома не засиджуюся: старі кістки розрухувати треба. Почали ми з дружиною з червня, з лісових суниць. Їх, щоправда, оптом ніде не приймали, але їх стільки й не назбираєш. А на базарі по 100 гривень за півлітрову банку люди розмітали одразу. Затим збирали й здавали уже на прийомні пункти цвіт бузини, потім власне її ягоди. Зараз здаємо глід, шипшину й обліпиху. Місця маємо облюбовані вже багато літ поспіль. Така краса – що подих перехоплює. Тож і нею захоплюємося, й повітрям чистим дихаємо, й таку-сяку копійчину до пенсії маємо. Бодай на ліки. Такі вони нині дорогі. Утім, з нашим способом життя й зважаючи на те, що вітамінів вживаємо вдосталь, Богу подяка, хворіємо мало, але, зрозуміло, вікові виклики нікого не минуть. …Скоро збиратимемо каштани, горіхи і жолуді. От тільки взимку нам нудно. То дружина плете шкарпетки бійцям, а я ріжу яблука їм на сушеню і б’ю горіхи, які відношу волонтерам, що роблять енергетичні батончики».