Ідею міжнародного дня тварин вперше проголосив німецький письменник та зоозахисник Генріх Циммерман. Він організував громадські зібрання з цієї нагоди 24 березня 1925 року у Берлінському палаці спорту. А вже у 1931 році міжнародний конгрес прихильників руху захисту прав тварин, який проходив у Флоренції (Італія), одноголосно ухвалив пропозицію оголосити 4 жовтня всесвітнім днем тварин. Дата була вибрана на честь дня пам’яті католицького священника Франциска Ассизького, який помер 4 жовтня 1226 року. Його в католицькій культурі вважають покровителем тварин. В Україні День захисту тварин святкують із 2000 року.
День захисту тварин особливо актуальний під час війни, коли багато тварин страждають. Наші громадяни, військовослужбовці та рятувальники за кожної можливості надають допомогу та турбуються про постраждалих тварин. Службові тварини стають помічниками у боротьбі з агресором, зокрема собаки-сапери беруть участь у розмінуванні територій, пошуково-рятувальні собаки допомагають рятувати людей із завалів. Чимало тварин знаходять притулок в офісах, магазинах, стають навіть талісманами цих закладів. Розповімо кілька таких історій.
Кіт Левчик – «котячий мер Львова»
Кіт Левчик оселився у Львівській міській раді у 2020 році. Тоді працівники мерії врятували котика, який виліз на дерево біля балкону міськради. Спочатку шукали йому господаря, але ніхто не відгукнувся. Тому хвостика взяли під опіку працівники міської ради. З того часу Левчик отримав звання котячого мера міста. Й сьогодні він має сторінки в соцмережах. Левчик вітає українців зі святами, зустрічає міжнародні делегації та почесних гостей міста і позує на фото. Зокрема, завдяки Левчику привертають увагу до благодійних проєктів, висвітлюють інформацію про різні важливі ініціативи та заходи. Завдяки рекламі у соцмережах Левчик заробляє гроші. Тож повністю забезпечує себе, а решта зароблених коштів іде на допомогу безпритульним тваринам. Разом із фондом «Повернись живим» котик зібрав понад сто тисяч гривень на підтримку ЗСУ.
Пес Міша, талісман столичних Теремків
Мабуть, більшість українців чули про столичного собаку Мішу. У соцмережах спершу поширювали світлини, як Міша разом з людьми під час повітряної тривоги ховався від обстрілів на станції метро «Теремки». За словами місцевих, собака завжди поводився спокійно і не створював загрози для людей. Небайдужі навіть купили для нього каримат, щоб не сидів на холодній підлозі. Однак одного разу Мішу в укриття не пустили – один з мешканців поскаржився, що собака йому заважає. Після розголосу цього інциденту працівники метрополітену опублікували вибачення і запевнили, що Мішу й надалі пускатимуть у метро під час повітряних тривог. І навіть нібито знайшлася його господарка. Щоправда, як з’ясувалося, жінка просто підгодовувала собаку. А Міша тривалий час жив біля станції метро, його любили й годували. Чоловік, який поскаржився на Мішу, – догхантер (людина, яка займається знищенням тварин), який погрожував собаку вбити. Тому зоозахисники забрали тварину у притулок, завезли його у ветлікарню. Й тут думки українців розділилися. Одні стверджують, що Мішу потрібно повернути на попереднє місце, бо він звик жити на волі. Інші ж переконані, що собаку потрібно пролікувати й шукати нових господарів. Щоб перевірити умови перебування Міші, у притулку побували і журналісти, і правоохоронці. Згодом у Головному управлінні Національної поліції Києва повідомили, що провели перевірку умов в центрі для тварин, де проживає Міша, і порушень там не виявили. Зараз пес отримує необхідну медичну допомогу. А надалі йому шукатимуть нову родину.
Музейний Мурчик та Грант від центру зайнятості
Кіт Мурчик охороняє експозицію Вінницького краєзнавчого музею, зустрічає та проводжає відвідувачів. Понад п’ять років тому до музею прибилася кішка, яка привела чотирьох кошенят – три дівчинки і хлопчика. Двох дівчаток забрали місцеві мешканці, а хлопчик і ще одна дівчинка залишилися. Той хлопчик – це і є Мурчик. А у дворі, з кількома іншими котами, мешкає його сестра Аделя. Коти всі стерилізовані та завжди нагодовані. Мурчик, кажуть у музеї, дуже вихований. В музейну експозицію – ні ногою. Його зона комфорту – вестибюль, гардеробна та кабінет. Ночує кіт надворі, для нього побудували утеплену будку.
А в Уманській філії Черкаського обласного центру зайнятості є пухнастий «працівник» — кіт Грант. Він зустрічає відвідувачів, має власне місце і графік роботи. Кота подарували директору центру зайнятості, і він став місцевим улюбленцем. «Це подарунок від мого товариша. І ми вирішили: він буде жити в центрі зайнятості», — розповів директор центру зайнятості Артем Савенко Суспільному. Кличку для тварини обирали працівники центру зайнятості. «Ми думали – якесь відповідне ім’я, пов’язане з нашою службою. Одна з активних програм – це грант на власну справу, тому кіт отримав ім’я Грант», – пояснив пан Артем. Грант полюбляє сидіти на рецепції, де зустрічає кожного, хто заходить.
***
Подібних історій чимало. Адже тварини завжди поруч з нами. Вони не можуть висловити своїх почуттів словами, але через поведінку та взаємодію з людьми показують свою вдячність і прив’язаність. Вони є вірними друзями, дарують нам любов і комфорт, зменшують стрес і покращують настрій. Їхня безумовна любов вчить нас бути добрішими, терплячими та чуйними до інших.
