Пшениця в українських обрядах – це не просто зерно, а потужний символ життя, родючості та достатку. Коли посівальники кидають пшеницю на підлогу чи поріг, вони ніби «засівають» оселю добром і багатством на весь рік. Цей звичай сягає корінням дохристиянських часів, коли зерно вважалося даром богів, що забезпечує продовження життя. У християнські часи посівання набуло нових відтінків. Воно стало частиною різдвяно-новорічних свят.
Наші предки надавали цьому засівальному атрибуту чималого символізму. Пшениця, розкидана в хаті, символізує благословення та Божу ласку для родини. Уособлює багатство й урожай. Вважається, що чим більше зерна в оселі, тим щедрішим буде рік. У деяких регіонах вірять, що пшениця, розкидана посівальниками, несе енергію предків, які опікуються родиною. Зерно може слугувати захистом від злих сил, якщо його правильно використати чи зберігати.
Вам також може сподобатися
Змітати зерно в той же день не можна, бажано це робити наступного дня. У різних регіонах існували свої звичаї. Після приходу посівальників господині акуратно підмітали пшеницю з підлоги. Важливо було не викидати її у смітник, адже це могло образити духів чи накликати біду. Замість цього зерно дбайливо збирали в мішечок чи горщик. Зібрану пшеницю часто клали в кут хати, біля ікон чи в комору. А ще тримали під ванною (у квартирі) або біля печі у куточку (в хаті). Вірили, що вона захищає оселю від нечистої сили. У деяких селах пшеницю змішували з насінням, яке готували для весняної сівби, щоб передати полю благословення. Зерно могли згодувати курям чи коровам, вважаючи, що це принесе здоров’я тваринам.
Ходити по розкиданій пшениці вважалося поганою прикметою, адже це прояв неповаги до дару. А викидання засіяного зерна прирівнювалося до відмови від достатку. У деяких регіонах вірили, що пшеницю треба зібрати до заходу сонця, щоб не накликати біду.
Викинувши посівне зерно, можна принести в дім негаразди. Адже зерно, яке засівальники розсипають в оселі, має особливу силу і є символом родючості.
Для тих, хто шанує духовний бік традиції, пшениця може стати частиною обрядів чи ритуалів. До прикладу, якщо покласти зібрану пшеницю в мішечок і зберігати біля вхідних дверей або в коморі, притягується достаток.
У деяких регіонах пшеницю відносять до церкви як символ вдячності за благословення. Під час збирання пшениці можна прочитати коротку молитву, дякуючи за щедрість і просячи захисту для родини.
Регіональні особливості
До прикладу, на Галичині пшеницю часто зберігають у вишитих мішечках як оберіг. Іноді її додають до куті на наступне Різдво. На Поліссі пшеницю можуть закопувати в саду чи на городі, щоб «посіяти» родючість на землю. У східних регіонах, на Слобожанщині, пшеницю частіше згодовують птахам чи худобі, вважаючи це актом милосердя. На Поділлі пшеницю можуть використовувати для виготовлення дідуха – обрядового снопа, що символізує дух предків.
До слова, іноді під час посівання дівчата і хлопці ловлять зерна, щоб погадати на них: якщо кількість зерен парна, то в новому році можна розраховувати на весілля.
