Вам також може сподобатися
У деяких слів нашої багатої української мови є конкретні автори – письменники та поети, котрі вигадали, запровадили у вжиток слова-новотвори. Загалом, окрім цих слів, в українській мові багато запозичень зі слов’янських та інших мов. Проте все ж найбільше слів питомо української лексики. Вони не зустрічаються в жодній іншій мові. До прикладу, багаття, бандура, баритися, батьківщина, вареники, вибалок, держава, деруни, заздалегідь, козачок, лелека, малеча…
- Що ж до конкретного авторства нових слів, то цікаво, що слова «несамовитий» та «угамуватися» вперше вжив Іван Котляревський у своїй знаменитій «Енеїді».
- «Мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «привабливий», «пестливий» – ці слова створив Михайло Старицький.
- Леся Українка є авторкою таких на той час неологізмів як «провесна» та «промінь», а з легкої руки її матері, письменниці Олени Пчілки, в українські мові прижилися слова «мистецтво», «переможець», «променистий», «палкий», «нестяма».
- Слова «високочолий», «вогняний», «мордуватися», «почимчикувати» належать перу Тараса Шевченка.
- Іван Франко зумів збагатити нашу мову новотворами: «отвір», «привид», «чинник».
- Класик Іван Нечуй-Левицький вигадав слова «самосвідомість», «світогляд», «стосунок», «перепона», «квітник», «вигукування», «сміливість».
- Григорій Квітка-Основ’яненко додав в український словник поняття «буденний» та «перемагати».
- Перу байкаря Леоніда Глібова належить утворення таких мовних одиниць як «бурмотати», «пожовкнути», «соромно».
