Після захоплення рашистами Зміїного острів став плацдармом ворога для контролю судноплавства по Дунаю і на підходах до портів «Чорноморськ», «Південний» та «Одеса». Ворожі угруповання у складі десантних кораблів, суден вогневої підтримки, протимінних кораблів, а також ракетоносіїв «калібрів», якими керував крейсер «москва», повністю ізолювали район від Криму до Дунаю і контролювали повітряний простір у зоні бойових дій. Тож кораблі наших партнерів або цивільні судна в район ведення бойових дій могли потрапити лише з дозволу окупантів.
Бої за острів тривали постійно. Спочатку на дно пішов крейсер «москва», затим до нього доєдналося й кілька ворожих катерів. Українські Захисники били по зенітно-ракетних комплексах рашистів та по інших їхніх установках на острові не один день: і з суші, і з повітря. Як наслідок – 30 червня 2022 року російський гарнізон поспіхом евакуювали, а 4 липня українські військові встановили на острові прапор України.
Вам також може сподобатися
Проте окупанти продовжували тероризувати острів тактичною авіацією. Бо для них це було єдиним способом позначити своє панування там. Системне бомбардування у напрямку Зміїного, де зосереджені морські транспортні шляхи, здійснювали для того, щоб дискредитувати Україну як морську державу, здатну забезпечувати Силами оборони гуманітарний коридор для навігації морських суден.
З історії острова
Чому острів називають Зміїний? Журналістка та історик Ольга Скороход каже, що за найпоширенішою версією, свою назву острів отримав саме через наявність змій. Буцімто з Дунаю течія виносила змій на скелі острова. Зараз їх немає. Як кажуть біологи, навіть якби винесло цих вужів, то в солоній морській воді вони не вижили б. Однак тисячі років тому клімат був іншим – тут було значно тепліше, гирло Дунаю ще формувалося, воно було природним, не було дамб. Тому цілком ймовірно, що змій могло виносити водою. Це буквальна теорія тлумачення назви.
Однак є і метафізичні версії, які пов’язують назву Зміїного з культом відомого давньогрецького героя Троянської війни Ахілла, який велику роль відігравав у культурі Північного Причорномор’я. На острові був його храм. Сам культ Ахілла дуже пов’язаний зі зміями.
«Невразливість йому забезпечила його мати, німфа чи богиня Фетида, в якої була здатність перетворюватися на змію. Тому вважається, що Ахілл має зміїне походження, і зображення змій було безпосередньо з ним пов’язане. По-друге, дуже багато саме місцевих північно-причорноморських міфів про Ахілла, які не пов’язані з міфами еллінськими. Є версія, що ось цей «наш Ахілл» – це не той давньогрецький герой, а якийсь місцевий цар чи володар скіфський, який мав нібито стосунки з богинею змієподібною. Є також міф, буцімто Ахілл жив на цьому острові та являвся людям в образі великого змія. На острові був знайдений перстень із зображенням змія. Як вважається, після загибелі Ахілла його мати Фетида попросила бога морів Посейдона підняти частину суші й сформувати острів, на якому її син знайшов вічне життя», – розповідає історик.
За словами Ольги Скороход, в античні часи острів називався Левке. У перекладі зі старогрецької – Білий. Античні географи пояснюють, що така назва зумовлена кольором птахів, які дуже щільно гніздилися на скелях острова. Як стверджує Ольга Скороход, маяк на острові з’явився в ХІХ столітті. А до того була череда змін влади. До речі, назва острову Зміїний з’явилася в Середньовіччі, коли там панувала Візантійська імперія. Острів отримав назву Федонісі, у перекладі з новогрецької – Зміїний. Після того острів опанувала Османська імперія, а після російсько-турецької війни 1787-1791 років цей клаптик суші перейшов до російської імперії. Відтоді почалися перші доволі аматорські археологічні розкопки і був знайдений фундамент храму. В 1837-1843 роках на місці храму і з використанням матеріалів, які від нього залишилися, за британським проєктом звели маяк, який до недавнього часу працював.
На острові в різні часи жили люди. При храмі були служителі культу, оракул, а за маяком – доглядачі. Біля Зміїного зупинялися кораблі, моряки відвідували храм, який мав велике духовне значення. У різні часи острів належав різним державам. Після поразки у Кримській війні (1853-1856) російська імперія втратила цю територію. Вона перейшла до Молдавського князівства, а відтак до Румунії. Румуни облаштували на Зміїному в’язницю. У 1944 році радянський десант захопив острів, і за угодою 1948 року ця територія остаточно перейшла до СРСР. А якщо точніше, до Ізмаїльської області УРСР, яка існувала до 1954 року. З 1991 року це – територія України.
Коли на шельфі острова знайшли поклади нафти і газу, Румунія доводила, що Зміїний – це не острів, а скеля. Тобто у них не було територіальних претензій. Проте їм було важливо довести, що це скеля, щоб мати більше претензій на шельф. Міжнародний суд ООН ніби дійшов компромісу, але все ж таки фактично задовольнив вимоги Румунії, тому що 80% шельфу отримала саме вона. Але з цією суперечкою пов’язують нове відродження острова. Тому що Україні було дуже важливо довести, що це повноцінна суша, де можна жити. Там збудували селище, яке назвали Біле, і навіть відкрили відділення пошти і банку. Була також прикордонна застава, яка на початку 2000-х вважалася найкращою в Україні.
Але у 2002 році острів демілітаризували. Тут хотіли пробурити артезіанському свердловину, забезпечити острів альтернативними джерелами енергії і навіть встановили остов для вітрової станції. Але війна поставила сумну крапку в цих планах.
