«Це один із наших традиційних символів, – стверджує педагог, самобутня поетеса, талановита майстриня Наталія Рибак із Бершаді, що на Вінниччині. – Дідух – це дух предків, він символізує діда – родоначальника сім’ї, добрий врожай, сімейний добробут, зв’язок між поколіннями роду і вічне відродження світла. Дідух приносить у родину затишок і урочистість, святкову атмосферу».
На Різдво у кожній родині дім, сповнений пахощів святкових страв та випічки, завжди був по-особливому затишним, гостинним. Однак ще кілька років тому дідух не часто прикрашав звичайні оселі. Нині ж народні традиції активно відроджуються, і він набуває глибокого сакрального значення в українській культурі.
Чи важко опанувати мистецтво виготовлення дідуха? Що потрібно для цього? «Для виготовлення дідуха з останнього обжинкового снопа в полі беруть необмолочені колоски зернових, з яких випікають хліб: вівса, жита, пшениці, – розповідає Наталія Миколаївна. – А для його прикрашання використовують сухі квіти, калину, барвисті стрічки. Самотужки виготовити дідух нескладно – було б бажання. Я навчилася робити його сама. Бачила на виставках, але доросла до цього пізніше. Виготовляю дідуха щороку. Вдосконалююсь, видозмінюю і щоразу практикую щось нове. Вже кілька років поспіль роблю це разом зі своїми сусідками. В цьому році «підсадила» маму. Для мене дідух – це зв’язок поколінь, зокрема з душами, які відійшли в потойбіччя. Це магія Різдва та Нового року. Обов’язково в пару до нього виготовляю «павучка», якого чіпляю до стелі».
Сам процес виготовлення дідуха майстриня описує так: «Беремо джгут і обчищені від листя колоски, складаємо їх у пучки по сім або число, яке ділиться на сім (сім днів у тижні, сім поколінь, які ми маємо знати), рівненько їх складаємо і біля основи міцно зв’язуємо, обмотавши кілька разів навколо мотузкою. Власне, дідух складається з голови та ніг. Голова формується за допомогою снопиків, а ніг має бути щонайменше три, можна п’ять чи сім. Пучки збираємо докупи східцями, щоб вийшла красива голова. Стежимо, щоб не було порожніх колосків, тоді й в домі не буде порожньо. Формуємо дідух із трьох пучків, обмотуємо їх навколо міцно мотузкою. В наступному ряду буде п’ять пучків, потім сім і так дальше. Можна виготовити за кількістю днів у році. Для автентичності використовую рогозу, яку заздалегідь готую влітку. До речі, виготовляючи дідуха, починали вчити колядки».
Дідухи у тій чи іншій місцевості можуть різнитися за виглядом, що зумовлено розмиттям форми звичаїв та обрядів, змінами у традиційному способі життя. Раніше до різдвяних свят вони зберігалися в клунях.
Звісно, дідух – не просто декоративний чи символічний елемент Різдва – з нього починається Святвечір. «Дідух заносять до хати на Святвечір, як тільки з’являється перша зірка на небі, – розповідає про обряд Наталія Рибак. – Це доручають господарю та старшому сину, якщо синів немає – запрошують сусіда. Ставлять дідуха в красному кутку, попередньо підстеливши під нього солому (можна сіно), що ототожнюється з бабою. Туди можна насипати цукерок, горіхів для дітей, які будуть там кудахкати, хрюкати, щоб водилася худоба у господі. Після кладуть під ним кутю. Стоїть дідух аж до Водохреща. Опісля його обмолочують, зерно додають до посівного, а солому спалюють, щоб душі померлих, які гостили в родині на свята, могли повернутися на небо, або ж її розвішують на гілках у саду, щоб дерева добре плодоносили».
Наталія Миколаївна дуже любить українську культуру, традиції, звичаї й намагається їх відновити в якійсь мірі, а також пропагувати. Досвідчена майстриня охоче передає свої знання, вміння іншим. Нещодавно ж вона для слухачів «Університету третього віку» територіального центру соціального обслуговування Бершадської міської ради провела майстерклас з виготовлення дідуха.
«Ознайомила присутніх із витоками цієї традиції, а потім приступили до роботи, – ділиться враженнями від заходу майстриня. – Працювали швидко та злагоджено. В повітрі миготіли колоски пшениці, льон та голівки маку – як символ достатку. На завершення, як і годиться, прикрасили червоною стрічкою та кетягами калини. Заодно і поколядували, адже розучувати колядки починали саме тоді, коли і в’язали дідуха. І ось він! В усій красі – наш дід, коляда, король, що є іншими його назвами».
Дідух став невід’ємною частиною різдвяних традицій. Що потрібно для того, щоб їх зберегти та примножити? «Щоб зберегти та примножити наші традиції – їх потрібно передавати з покоління в покоління, – переконана Наталія Рибак. – Скажімо, дідуха виготовляти разом всією сім’єю. Це і буде зв’язком поколінь. Якщо бодай двоє-троє із тих, хто був на майстеркласі, виготовлять дідуха вдома, то насіння моє недаремно посіяне було».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
