Отець Іван каже, що хоч священник не може тримати зброю у руках, та його роль на війні важлива: його завдання – вислухати воїна, допомогти, підтримати, помолитися. Саме тому Іван Турчинський бачить себе саме серед військових. І почав це робити з 2014 року, коли перший чобіт загарбника ступив на нашу землю. Тоді він лише почав свій шлях священника.
«У 2014 році, коли почалася війна, ми з парафіянами села Оршівці на Кіцманщині Чернівецької області почали допомагати воїнам: готували для них їжу, збирали кошти, теплі речі, – розповідає отець Іван. – Я часто сам відвозив Захисникам допомогу. І згодом зрозумів, що можу не лише возити їм необхідне, а й бути їм корисним на місці. Я відчув потребу під час війни бути там, разом з хлопцями, допомагати і підтримувати їх. Адже військові часто просили помолитися з ними або просто поговорити».
Зараз Іван Турчинський є військовим капеланом 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». А під час нетривалих поїздок додому служить у своїй парафії в Оршівцях.
«Якщо людина до війни жила церковним життям, вона і на фронті буде продовжувати так жити, – каже священник. – Але є чимало випадків, коли військові вперше були на Службі Божій саме тут. Зазвичай спершу приходять, щоб просто поговорити зі священником. А вже згодом моляться, сповідаються, приймають святе причастя і навіть виявляють бажання охреститися».
«Військовий священник має бути готовим до того, що йому так само доведеться стрибати з хлопцями в окопи, тільки без зброї. Треба повністю бути відданим тим, хто поруч, і довіряти їм своє життя. А я маю молитися за їхні життя», – каже отець Іван Турчинський.
Вперше мобільний храм на фронті отець Іван побачив у 2017-му. Й тоді у священника зародилася мрія створити подібний. «Пізніше, вже після повномасштабного вторгнення, я знову згадав про цю свою мрію, адже тепер війна стрімка, військові підрозділи постійно переміщуються, тому не було можливості облаштовувати стаціонарні молитовні куточки», – пояснює священник. Так, з допомогою друзів, волонтерів переобладнали під храм вантажний мікроавтобус, який священнику подарували саме для цієї мети військовослужбовці одного з підрозділів Збройних сил України. Фінансово допомогли небайдужі українці, про свій намір отець Іван розповідав у соцмережах. «Так з Божою допомогою назбирали потрібну суму», – каже він. Над переобладнанням мікроавтобуса на храм працювали близько пів року.
У мобільному храмі встановили престол, свічники, ікони. Храм освятив єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност Бодоряк. Назвали храм на честь ікони Божої Матері «Не ридай за мною, мати» – в пам’ять полеглих побратимів 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, та і всіх полеглих військовослужбовців у російсько-українській війні. Тепер у мобільній церкві можна служити Літургії, сповідати та причащати бійців, здійснювати миропомазання, а також хрестити й вінчати. Також військовослужбовці матимуть змогу усамітнитися, помолитися. Священник каже, що з мобільною церквою можна легко пересуватися. Таким чином Слово Боже звучатиме у всіх східних областях, де є потреба. Адже головне завдання капелана – нести духовну підтримку нашим Захисникам.
