Після розгрому окупантів у Київській області у квітні 2022 року американське видання «Politico» вперше назвало Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного «Залізним генералом». Журналісти стверджували, що «командувач стане легендарною фігурою в історії України, адже успіхи української армії здивували весь світ».
Становлення легенди
Вам також може сподобатися
Валерій Залужний народився 8 липня 1973 року в Новограді-Волинському (нині Звягель) Житомирської області в сім’ї військових. Своє дитинство він провів у гарнізонах, тому мріяв стати військовим. У школі не був відмінником. За словами його вчительки, навчався на трієчки, але був дуже старанним і завжди все тримав у порядку. Подальше навчання Залужний проходив у місцевому машинобудівному технікумі. За словами генерала, сам не знає навіщо. І тільки по закінченні цього закладу вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив з відзнакою.
З 1997 року – на військовій службі. Крім того, навчався в Академії оборони України – її закінчив із золотою медаллю, а також в Національному університеті оборони імені Івана Черняховського – теж закінчив з відзнакою і був нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії. У грудні 2020 року Залужний став магістром міжнародних відносин Острозької академії. А через три роки захистив дисертацію з права та здобув науковий ступінь доктора філософії.
Валерій Залужний пройшов кар’єрний шлях від командира взводу і навчальної роти до командира батальйону. З 2007 по 2009 рік він – начальник штабу і перший заступник командира 24-ї окремої механізованої бригади 13-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ у Яворові Львівської області. З 2009 по 2012 рік – командир 51-ї окремої механізованої бригади.
Воєнний шлях
Війна для Валерія Залужного почалася в 2014-му, його призначили на посаду заступника командира сектора «С» в зоні АТО на Донеччині. У боях під Дебальцевим він командував батальйоном.
У 2017-му Залужний отримав звання генерал-майора, але продовжив службу на передовій на посаді начальника штабу – першого заступника командувача військ Оперативного командування «Захід». У 2018-2019 роках був першим заступником командувача Об’єднаних сил – начальником штабу ООС.
9 грудня 2019 року призначений командувачем Оперативного командування «Північ».
27 липня 2021 року Залужний став Головнокомандувачем Збройних сил України. Також увійшов до групи РНБО.
8 лютого 2024 року звільнений з посади Головнокомандувача ЗСУ.
Військові звання
Генерал-майор (23 серпня 2017 р.); Генерал-лейтенант (24 серпня 2021 р.); Генерал (4 березня 2022 р.).
Нагороди і відзнаки
Хрест бойових заслуг (6 травня 2022 року) – за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (12 грудня 2016 року) – за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
8 лютого 2024 року «За визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» Залужному присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Цікаві факти
На честь Валерія Залужного в Україні перейменували дві вулиці: 28 травня 2022 року – в Покрові Дніпропетровської області та 9 червня 2022 року – в Старій Синяві на Хмельниччині.
У травні 2022 року музикант Oisho BTZ (Олесь Михайлович) випустив пісню, присвячену Валерію Залужному «Залужний мутить двіж».
У 2023-му Залужний отримав спадщину – громадянин США українського походження Грегорі Степанець залишив йому мільйон доларів. Грегорі не був родичем генералу, тому спадок став несподіванкою для Залужного. Не роздумуючи, Головнокомандувач ЗСУ направив всі гроші на спецрахунок Національного банку України для збору коштів на потреби армії.
З особистого
Валерій Залужний одружений. Дружина Олена до війни працювала фінансистом у банку. У шлюбі вони більше 20 років. У них дві дочки від попередніх шлюбів. Старша з них, Аріна – військова, служить у Київському гарнізоні, а молодша, Христина, навчається в Одесі та планує стати лікарем.
Валерій Залужний до війни полюбляв спільно з дружиною вирушати в походи і поїздки Україною.
