Агроном – за фахом, пасічник – за покликанням: Олександр Плачков з Вінниччини понад пів століття займається бджільництвом
«Ніхто з моїх рідних бджолярством не займався, – розповідає Олександр Герасимович. – А сусід, дядько Тимофій (нині вже покійний), тримав пасіку. Я йому допомагав, дивився, як він вулики робив, доглядав за комахами-трудівницями. Це дядько Тимофій дав мені таке натхнення, прищепив любов до бджоли. У той час були маленькі, вузенькі вулики. Сусід зробив і дав мені два, а потім і рої передав, і я почав самостійно пасічникувати. Було мені тоді тринадцять років. Відтоді і займаюся бджолами вже 54 роки. Правда, два роки служив у війську, і цей час вулики були під опікою дядька Тимофія. Вернувся з армії – усі бджолосім’ї завдяки сусіду були живі і здорові. На бджоляра не вчився, все опановував самотужки, я практик, за фахом – агроном, нині пенсіонер. Пасіка – це моє життя, цим живу».
Вам також може сподобатися
Перші бджоли в Олександра Плачкова були породи українська степова. Нині, окрім названої, працює і з породами бакфаст, карніка, карпатка. Стверджує: у кожної свої особливості. Зараз в нього 120 бджолосімей. Усі господар тримає надворі. Поруч з його обійстям, метрів за триста – ліс, де є липи, верби, ділянки з травами, різними квітами, дикою малиною. А на другій вулиці від садиби – батьківська хата дружини, в якій ніхто не живе. Там багато лип, різнотрав’я. Словом, кормова база для бджіл чудова.
«Медоносних рослин не висіваю, бо немає зайвої площі для цього. А якби була, то обов’язково посіяв би фацелію – це дуже хороша медоносна культура, – запевняє пасічник. – Потрібно бути надто уважним у період обробки садків і ріпаку, щоб це не нашкодило бджолам. Але я мешкаю на околиці, на віддаленні від доріг, тож у мене таких проблем менше».
Вибір вуликів для пасіки – важлива задача бджоляра, адже від того, в яких будиночках утримуються бджоли, залежать якість і кількість зібраного меду, здоров’я бджолосімей, особливості їх розведення. «Раніше сам виготовляв вулики, тепер придбати їх – не проблема, – продовжує розповідь Олександр Герасимович. – Я використовую вулики з пінополіуретану – вони легкі, компактні, теплі, зручні і служать довго».
Звісно, щоб успішно займатися бджолярством, потрібні не лише вулики, а й відповідний інвентар. Все необхідне обладнання у досвідченого пасічника є. Стверджує: за стільки років у нього вже все відлагоджено.
Весна цього року була холодною, затяжною, але після детального огляду бджолосімей Олександр Плачков переконався: його комахи перезимували добре. Допомагав проводити головну весняну ревізію і колезі – його 90 бджолосімей теж у хорошому стані. А от у багатьох інших пасічників були проблеми.
Чи вплинуть цьогорічні погодні умови на медозбір? Олександр Герасимович точних прогнозів не дає, гадає, що все буде добре. Але такі медоноси, як акація, липа – під питанням, в основному надія на соняшник.
Олександр Плачков добре знає біологію бджолиної сім’ї, чітко дотримується технології утримання і розведення бджіл, займається племінною справою. А ще приділяє велику увагу профілактиці хвороб бджіл і боротьбі зі шкідниками. «Дуже важливо не допускати хвороб, тоді й не треба буде з ними боротися – у мене на пасіці все чисто, – запевняє співрозмовник. – Взагалі, пасіку не можна запускати, потрібно регулярно стежити за станом бджолосімей, проводити підгодівлю, вчасно виконувати інші необхідні роботи». Допомагають бджоляру на пасіці син Андрій, невістка Марія, дружина Світлана. При потребі долучається вся сім’я.
Авторитетний в громаді пасічник долучив до благородної справи багатьох своїх земляків. Один із них – Віктор, який працював водієм. «Ми часто з ним розмовляли про пасіку, я розповідав про бджіл і догляд за ними, а потім допоміг йому придбати вулика, медогонку, передав рій, на зиму склав гнізда, а далі Віктор сам почав вести справу, – із приємністю констатує Олександр Плачков. – На сьогодні він має пів сотні бджолосімей, вже й зятя свого навчив цьому ремеслу, тож тепер ми спілкуємося, як колеги. Ще такий приклад можу навести. Знайомий мій, Михайло Анатолійович, пішов на пенсію й захотів займатися бджолами. Я теж допоміг йому придбати три бджолосім’ї, ввів у курс справи, всіляко підтримував на початках, і нині в нього вже 18 бджолосімей. Бажання в чоловіка велике, тож все в нього буде добре. Доглядати за бджолами – важка праця, яка потребує уважності, витримки, тож людина насамперед повинна любити їх. А взагалі бджолярі – люди добрі, спокійні».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
