Різдво – одне з найулюбленіших свят в усьому світі. Воно повертає нас у дитинство і вселяє віру на краще. Святкування Різдва має чимало цікавих традицій. І у кожного народу вони різні.
У Норвегії Різдво називають Юль, тому норвезького Санта Клауса звуть Юленіссе. Різдвяні традиції норвежців сягають дохристиянських коренів. Тоді святкування полягало в принесенні в жертву тварин і розпиванні великої кількості пива. Нині обмежуються пивом з хрусткими свинячими і баранячими реберцями та тріскою. Натомість збереглася інша різдвяна традиція: ховати у Святвечір усі мітли та віники – щоб залишити без транспортних засобів відьом й іншу нечисть. У місті Дрьобак є поштове відділення Санта Клауса і єдиний на всю Скандинавію різдвяний магазин, відкритий цілий рік. А мешканці Бергена започаткували власну різдвяну традицію: місцеві підприємства, школи, дитсадки й небайдужі городяни об’єднують зусилля і споруджують ціле місто з імбирного печива.
Вам також може сподобатися
У Фінляндії на різдвяній ялинці обов’язково є традиційні солом’яні прикраси «хіммелі» у вигляді різних геометричних фігур. Важливим елементом Різдва для фінів є… сауна. Вони вірять, що саме там живе різдвяний ельф – захисник сім’ї, а відтак освітлюють сауну й кілька годин паряться у ній на Святвечір. У цей день заведено також відвідувати могили близьких, класти на них вінки та ялинові гілки й запалювати свічки – і коли темнішає, на засніженому кладовищі мерехтять тисячі вогників. Кожного малюка має навідати й обдарувати дідо Йоулупуккі, в якого перевдягається батько чи сусід. Фіни переконані, що Йоулупуккі разом із дружиною та купою гномів живе саме у Фінляндії, а не деінде на Півночі. Його ім’я у перекладі означає «різдвяний козел», адже їздить він на санях, запряжених козликом.
У Чехії подарунки дітям розносить святий Мікулаш, але ходить він не сам, а в супроводі янгола й чорта, або навіть кількох янголів і чортів. Подарунки він несе у кошику. Чорти погрожують дітям – мовляв, неслухняних заберуть із собою до пекла. Проте янголи їх стримують, аж поки Мікулаш почує від батьків, що діти таки були чемними цілий рік, і кожному з них дасть подарунок. А ось на Святвечір 24 грудня дарунки отримують усі – і діти, і дорослі. Доставляє їх Єжишек, тобто Ісусик. Єжишек має власне поштове відділення в містечку Божі-Дар, що у горах на кордоні з Німеччиною.
Австрія відома своїми різдвяними ярмарками. Продаються там сувеніри та подарунки ручної роботи й традиційні смаколики, наприклад штоллен – різдвяний кекс. Солодощами – шоколадками, марципанами, білочками та голубами з тіста – заведено прикрашати ялинки. Подарунки потрапляють під ялинку так само, як і у Чехії, – їх розносить Christkind, Христос-дитятко, за списком, який діти написали напередодні й залишили на підвіконні. Саме у Німеччині народилася традиція прикрашати ялинку на Різдво. У добу середньовіччя під дверима церков розігрували вистави на тему вигнання з раю, і роль вічнозеленого дерева виконувала ялинка, до гілок якої прив’язували червоні яблука. З часом ці вистави перекочували в оселі, згодом зникли – а ось ялинка лишилася. Німці прикрашають її пряниками й печивом у вигляді вершників, пташок, зірок, мережив.
Традиційні різдвяні страви Латвії дещо незвичні для нас – це горох зі шкварками, запечена свиняча голова, квашена капуста, пиріжки, сосиски, журавлина в цукрі й традиційне різдвяне пісочне печиво «пипаркукас». Ще більш незвично, що наступного дня треба встати вдосвіта і навести лад у хаті – тоді прийдешній рік буде врожайним й успішним.
У Бельгії на Різдво виставляють у своїх оселях фігурки Діви Марії, Йосифа, немовляти Ісуса та волхвів. Нерідко ці фігурки старовинні й передаються із покоління у покоління. У багатьох регіонах Бельгії розігрують різдвяні вистави. У провінції Намюр є власна традиція святкування Різдва: святкову ніч люди проводять… за грою в карти. Грають у кожній кнайпі та кав’ярні. Той, хто виграє, отримує керстброден – вкриту глазур’ю здобну булку у формі ангелика або чимале шоколадне поліно. Донедавна зберігалася традиція трубити в різдвяний ріг. Цей інструмент завдовжки метр-півтора виготовлявся з вигнутого і видовбаного зсередини шматка вільхи або з металу. У ріг трубили над колодязем, щоб посилити звук, і робили це щодня від Святвечора аж до Хрещення, щоб відігнати «дике полювання» – цілий сонм злих духів, який проноситься цими днями в повітрі. З тією ж метою обходили будинки зі смолоскипами та свічками, окурювали житло димом ялівця і дзвонили в дзвони.
У Франції ялинки зазвичай прикрашають білими свічками та червоними стрічками. Але слід пам’ятати, що саме Франція є батьківщиною ялинкових прикрас. Первісно ялинки прикрашали яблуками, аж поки у неврожайний 1858 рік склодуви Лотарінгії не додумалися замінити їх скляними кульками. До святкової вечері, що називається «ревейон», подають м’ясо, устриці, запеченого індика, паштет із гусячої печінки і, звичайно, шампанське, а на десерт – торт у формі поліна. Він символізує справжнє поліно, яке колись обносили навколо столу, промовляючи спеціальні слова, а згодом спалювали у печі. Тріски від нього ретельно збирали – вони мали упродовж року оберігати дім від пожеж та витівок диявола.
