Як виявилося, поступово знищувати критичну інфраструктуру та серйозні військові об’єкти можуть не лише російські окупанти на території України. Наші сили супротиву неодноразово довели та продовжують демонструвати, що також уміють «грати в цю гру» по інший бік спільного з росією кордону.
Якщо наші союзники не хочуть, щоб українські Захисники наносили їхньою зброєю удари по важливих локаціях на території росії, які так чи інакше допомагають окупантам, то в Україні вихід таки знайшли. Для цих потреб чудово підійшли безпілотники, більшість з яких розробили наші умільці.
Звісно, ні для кого не секрет, що головною російською фінансовою артерією для ведення війни є нафта. Тож українські «вибухові пташки» почали все активніше «навідуватися» до великих нафтопереробних підприємств та пригальмовувати їхню роботу.
Хронологія
Розпочав «прийом» українських дронів Туапсинський нафтопереробний завод (НПЗ) роснафти, розташований на півдні росії. Сировину для переробки туди везуть аж із Сибіру. Завод атакували кілька разів, але ніч проти 25 січня 2024 року виявилася для нього фатальною: вибухівка вдало поцілила в нафтопереробну установку. За кілька днів стало відомо, що НПЗ припинив роботу.
Проти 31 січня дрони атакували завод «Невський мазут» у Петербурзі. Там загорілися цистерни. А трохи раніше вдарили по морському торговому порту в Ленінградській області.
Завод Лукойл-Волгограднафтопереробка у Волгограді атакували 3 лютого. На установці з переробки нафти розпочалася масштабна пожежа.
День 9 лютого став «чорним» одразу для двох нафтопереробних заводів у Краснодарському краї – Ільського та Афіпського. Росіяни навіть підняли літаки, але не змогли їх захистити. На Ільському НПЗ пошкодили установку первинної переробки нафти, на Афіпському – повітропровід та захист установки спільної переробки газу та газоконденсату. Останній завод забезпечував пальним окупаційну армію.
Уночі 12 березня дрони долетіли до Кстово в Нижньогородській області. Там розташований один із найбільших нафтопереробних заводів росії – Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез. Як наслідок – виведена з ладу установка перегонки нафти. До речі, агресор вклав у завод понад 100 мільярдів рублів, сподіваючись зробити його найбільшим полімерним виробником.
Рязанський нафтопереробний отримав удар 13 березня. Цей найбільший НПЗ роснафти втратив 70 відсотків потужності внаслідок атаки дронів. Загорілася установка блоку теплообмінника, а також пошкоджені дві установки первинної переробки нафти. Того ж дня ударів зазнали завод Киришинафтаоргсинтез у Ленінградській області та Новошахтинський завод нафтопродуктів у Ростовській області. Останній зупинив роботу та більше не зможе забезпечувати окупантів пальним.
До Калузького НПЗ дрони прилетіли 15 березня. Вони поцілили в нафтопереробну установку.
Наступного дня, 16 березня, вибухову естафету прийняли одразу три НПЗ: Новокуйбишевський, Куйбишевський та Сизранський. Новокуйбишевський – один з основних виробників і постачальників пального вищого ґатунку для реактивних двигунів – того, що має найбільший попит на росії.
17 березня українські «пташки» «проінспектували» Слов’янський НПЗ в Краснодарському краї. Вони успішно уразили атмосферну установку.
Куйбишевський НПЗ у Самарській області зупинив роботу після атаки дронів у ніч на 23 березня. На цьому заводі вперше в росії освоїли випуск пального для реактивних двигунів й масел для ракетоносіїв.
Того ж дня горів нафтопереробний завод у Саратові. Це чотирнадцята атака по російських НПЗ. Українці з нетерпінням чекають на подальші аналогічні запальні «феєрверки».
Результат
Окрім послаблення спроможності окупантів забезпечити свою армію пальним, внаслідок атаки українських дронів по НПЗ росії все складніше торгувати зі світом. Відтак ворог отримує менше нафтодоларів, скорочуються надходження в економіку. Фахівці стверджують, що завдяки виведенню з ладу стількох НПЗ нині нафтові потужності країни-агресорки скоротилися на 12 відсотків.
До слова, ураження підприємств з нафтопереробки має й психологічний вплив на окупантів. Адже вкотре доводить: для українських Сил оборони немає нічого неможливого, вони дістануть ворога всюди.
Крім того, наші Захисники продовжують методично скорочувати російський флот. За підсумками ракетного удару у ніч на 24 березня в окупантів у Чорному морі залишилось усього 7 десантних кораблів, і це включно з тими великими десантними кораблями, які були перегнані з Балтійського та Північного флотів напередодні вторгнення у лютому 2022 року. За словами речника Військово-морських сил ЗСУ Дмитра Плетенчука, на сьогодні третина корабельного складу чорноморського флоту рф фактично виведена з ладу або знищена.
Українські сили супротиву наносять рашистам й інших болючих та стратегічно важливих ударів, як от виведення із ладу головного вузла зв’язку чорноморського флоту в Севастополі, підриви нафтобаз, пошкодження літаків… Але більшість із цих об’єктів та цілей розташовані в нашому тимчасово окупованому росіянами Криму. І по них ми вже сміливо можемо бити далекобійними ракетами союзників. Адже Крим – це Україна.
Продовження неодмінно буде. Як і наша Перемога.
