Відслуживши в АТО, Денис Дудник з Ірпеня на власному досвіді переконався, якою важливою для військових, які повертаються до цивільного життя, є психологічна допомога. А з повномасштабним вторгненням росіян на нашу землю такої допомоги потребує чи не кожен українець. Тому пан Денис вирішив допомагати колишнім ветеранам, звичайним українцям, тим, хто через війну пережив втрату. Зі своїм проєктом він переміг на конкурсі «Варто 2.0» від Українського ветеранського фонду. Завдяки цьому створив Психологічний хаб «Танто».
«24 лютого 2022-го був найважчим днем у моєму житті»
Вам також може сподобатися
До 2014 року Денис Дудник працював у різних сферах. Коли ж почалася АТО, записався у добровольці, служив до грудня 2016-го. Потім повернувся до цивільного життя, відкрив власну справу. «24 лютого 2022 року я був у Бучі у справах, – згадує чоловік. – Того дня там було дуже страшно. Я професійний військовий, з 16 років навчався у військовому училищі, два роки відслужив в АТО, проте, здається, що так страшно мені ще не було ніколи. Навколо – окупанти, а ти там один, в оточенні, без зброї. Впевненість відчув 25 лютого, коли мені вдалося повернутися в Ірпінь, а в Бучанському військкоматі ми з товаришами отримали зброю. Того дня ми вже воювали на Гостомельському мосту. Спершу згуртувалися звичайні українці, добровольці. Потім створили Добровільне формування територіальної оборони. Цілий місяць ми тримали оборону Ірпеня. Росіянам на деякий час вдалося окупувати ту частину міста, де стояв мій будинок. У мене там залишилися три кішки. Я за них дуже хвилювався. Зрештою виявилося, що будинок мій розбитий, але кішки вижили».
21 березня 2022-го росіяни штурмували Ірпінь. Під час штурму Денис отримав поранення, його евакуювали, але через п’ять днів він повернувся у стрій. «Після цього ще протягом місяця ми патрулювали місто, – продовжує Захисник. – Коли ж сюди почали повертатися мешканці, частина побратимів влилися до лав ЗСУ. Я ж через серйозне поранення залишився в Ірпені». Бізнес чоловіка був зруйнований, і відновлювати можливості не було. Тому Денис Дудник замислився, чим йому зайнятися. Оскільки сам пройшов шлях військового і розумів, наскільки непросто повернутися до звичайного життя, вирішив об’єднати однодумців для надання населенню психологічної допомоги. Такої допомоги потребували і місцеві мешканці, які поверталися у рідне місто, спаплюжене окупантами.
Кожен період війни потребує різних напрямків психологічної допомоги
«Я взяв участь у конкурсі Українського ветеранського фонду, переміг і отримав допомогу, – розповідає Денис Дудник. – На ці гроші організував психологічний хаб «Танто». Тоді нашим завданням було надання психологічної допомоги мешканцям Бучанського району. На той момент тут була важка ситуація: в Ірпені постраждало фактично 70 відсотків будівель, люди були пригнічені. У Бучі майно постраждало менше, проте багато людей пережили окупацію, бо не встигли виїхати. Тож деякий час ми займалися психологічною допомогою місцевим мешканцям».
Другий напрямок психологічної підтримки – групові тренінги для людей і організацій щодо підтримки психіки під час надзвичайних ситуацій і відновлення після таких травм. «Трохи оговтавшись, люди почали повертатися до цивільного життя, до роботи. І виявилося, що працювати так, як раніше, більшість не може через сильний стрес, — розповідає про свою подальшу роботу пан Денис. — А як стрес впливає на людину? Так, що вона працює лише на половину своєї ефективності, не може сконцентрувати увагу, у неї погана пам’ять. Вирішення саме цієї проблеми ми і зайнялися».
Психологічний хаб «Танто» – це вільний простір, де люди, яким потрібна психологічна підтримка, можуть отримати допомогу психолога, психотерапевта, гіпнотерапевта, арт-терапевта. Унікальність хабу в тому, що кожен фахівець та фахівчиня мають особистий досвід подолання труднощів, на яких спеціалізується.
Наприкінці 2023 року з’явилася інша проблема: додому почали повертатися військові, які отримали поранення і не могли продовжувати військову службу. А оскільки частина мешканців виїхала в інші регіони, а іншу частину мобілізували, то робочих рук дуже не вистачало, і роботодавці почали охоче брати на роботу ветеранів. Але ветеранам до мирного життя доволі важко адаптуватися. «І ми зі своїм хабом їздили у різні міста й проводили тренінги з адаптації ветеранів, — пояснює керівник хабу. — Адже ветеран, який брав участь в активних бойових діях, пережив сильний стрес. Можна порівняти, що це ніби людина без шкіри. За статистикою, за сприятливих умов така людина починає відновлюватися десь за пів року. Якщо ж додаються інші проблеми – зі здоров’ям, житлом чи роботою – то цей період розтягується на роки. Тобто ветерану пів року потрібно відпочивати, ходити на риболовлю, готувати собі їжу, просто прогулюватися – вчитися жити по-новому. Бо він віддав усі сили на фронті. І навіть якщо людина не брала участь в активних бойових діях, існує таке поняття як виснаженість. Це ми бачимо у волонтерів. І це теж проблема, і з такими людьми навіть важче працювати, ніж з колишніми військовими. Взагалі якось так виходило, що наша команда була на крок попереду з ідеями. Часто ми першими в Україні починали проводити психологічні тренінги з кожного напрямку. Нам у цьому дуже допомагав Український ветеранський фонд. Потім йшла хвиля таких тренінгів».
А у 2024 році команда «Танто» почала новий напрямок. «Зараз потрібно приділити увагу сім’ям, родинам військових, — каже Денис Дудник. — Адже цивільні страждають більше, ніж військові. Бо військовий – у формі, зі зброєю, виконує завдання. Тобто він розуміє, що робить і для чого. А у цивільних немає зброї, але у них є діти, літні родичі, домашні улюбленці… Особливо страждають переселенці, які змушені покинути свої домівки, рідні міста і села. І усім цим людям потрібна психологічна підтримка. Над цим зараз працюємо».
Допомагаючи іншим, допомагаєш собі
«В умовах війни кожен українець має навчитися надавати першу психологічну допомогу, — переконаний Денис Дудник. — Так само, як першу медичну допомогу. І ми якраз навчаємо цьому. Адже за даними кафедри психології Національного медичного університету імені Богомольця, 90 відсотків українців потребують психологічної допомоги. І коли людина готується надавати комусь допомогу, приходить розуміння, що у неї теж є така проблема, її теж потрібно пропрацювати. І тоді знання, вправи, заходи застосовує і стосовно себе. Якщо людина уважно ставиться до свого ментального здоров’я та до побудови стосунків з іншими людьми, тоді в неї все буде добре. А нам потрібне психологічно здорове суспільство, бо нам усім разом ще відбудовувати Україну після Перемоги».
[…] ДІМ про аб’юзивні стосуки Програма РАНОК ВДОМА 47. Стаття в “СІМЕЙНА ГАЗЕТА” (друковане видання та електронна версія) – +38 099 178 6797 […]