Людина, яка вирішує взяти участь в бойових діях має бути свідомою та готовою. Звісно, що ніхто не народжений для війни, ніхто не народжений з автоматом в руках та каскою на голові, але коли ми хочемо панувати на своїй землі – спершу доведеться подолати моск*льського ворога.
Сюжет, про те, як набирають добровольців рекрутингові центри “Азову” та “Вовків Да Вінчі” має побачити кожен, кожна хто працює в ТЦК, адже люди, котрі займаються мобілізаційними процесами мусять усвідомити відповідальність своєї роботи і можливо, змінити підхід?
“Настав час, і я прийшов”, – каже доброволець, проходячи співбесіду.
Тут немає жодного тиску, історій про “погрузили насильно в машину” та нерозумного розподілення. Натомість є розуміння, того що найбільша цінність – людське життя, тому ти маєш робити те, що можеш. Тобто якщо в тилу ти гарний зварювальник чи механік – будеш максимально корисним у відповідних ремонтних роботах.
Кинути людину туди, де в неї немає жодних навичок, коли вона вже вміє робити іншу, не менш потрібну роботу – не розумно. В іншому випадку – коли професія не може принести користі на передовій, але є схильність до певного напрямку – навчання.
Мобілізація під час війни має бути і як бачимо, може бути розумною.
А щоб люди не жахались людей у формах і з “червоними папками”, можливо варто дещо змінити?
