Свято Купала та Різдво Івана Хрестителя українці багато років святкували в один день, раніше – 7 липня. Однак насправді ці свята не мають нічого спільного. Свято Купала прив’язане до літнього сонцестояння, тому відзначається у найкоротшу ніч у році. А за церковним календарем 24 червня відзначається Різдво Івана Предтечі (або Івана Хрестителя). Раніше ж, до переходу на новоюліанський календар, Православна та Греко-Католицька церкви вшановували цього святого 7 липня.
Що пише Біблія
Вам також може сподобатися
За біблійними переказами, Іван Хреститель був родичем Ісуса Христа і його послідовником. Він народився наприкінці першого століття до нашої ери незадовго до народження Ісуса. Батьків Івана звали Захарій та Єлизавета. Вони вже були похилого віку, але дітей не мали, оскільки Єлизавета була безплідною. Тому народження Івана було чудом.
Бог доручив Івану приготувати дорогу для Месії, тобто Христа. Для цього Іван проповідував людям звістку від Бога і закликав їх покаятись і навернутись.
Звістка, яку проповідував Іван, допомогла людям зрозуміти, що Ісус з Назарета — це і є Месія, закликав людей покаятися у гріхах і на знак каяття охреститися. Він охрестив багатьох людей, тому став відомий як Іван Хреститель. Найважливіше хрещення, яке він здійснив,— це хрещення Ісуса. Іван Хреститель був зразком монаха свого часу. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом».
Цар Ірод Антипа на бажання дочки Іродіяди Саломії наказав під час бенкету відрубати голову Івану Хрестителю.
Вогонь і вода — очищаючі святі сили життя
Свято Купала наші предки святкували ще з дохристиянських часів – традиційно у час літнього сонцестояння, що припадає на період з 20 по 24 червня. «Оскільки в українській традиції це свято прижилось, церква вирішила його видозмінити, внести релігійну складову. Так з’явилося церковне свято», – вважає голова Об’єднання синів та дочок України Рідної Української національної віри Віхор Кошуба.
Прадавнє свято мало назву Купала і символізувало народження літнього сонця – Купала, ім’я Іван – теж наслідок християнізації.
«Свято розпочинається ввечері, коли Сонце сяде і зійде перша зірка, – розповідає про традиції святкування Віхор Кошуба. – Наші предки збиралися у гаях та лісах біля води, щоб славити Дажбога, предків, співати хвалу життю і молодості, відвазі та коханню. Наші предки вважали, що в ніч на Купала ніхто не повинен залишатися в хаті, щоб лиха сила не оселилася в господарстві. Тому на вікні залишали букетик з кропиви і йшли на природу. У цей час сила сонця і води розвивається до найбільшої міри. Небесні сили ніби купають землю, даруючи найбільшу силу її плодам. На це свято люди купаються, обливаються водою і стрибають через вогонь. Найцінніше, чого прагнуть і що роблять люди в цей вечір, – це очиститись від усього лихого, чорного, холодного, очиститись від нижчих жадань і збагатитися вищими. А купальський вогонь і купальська вода і є тими силами, які очищають, чарують, оберігають і лікують».
Обрядове багаття пов’язане із культом Сонця, тому місце для нього обирали на пагорбах, щоб підняти полум’я якомога вище. У багатті спалювали непотрібні старі речі, солому, тощо – з усім цим мала згоріти «нечиста сила». Розпалювала купальське вогнище, як правило, жінка чи дівчина, бо наділена функцією дітонародження, а вогонь мав запліднюючу силу. Найважливіший ритуал цього дня – очищення купальським вогнем і купальською водою. Люди цілу ніч не спали, водили хороводи навколо вогню, дівчата і хлопці стрибали через вогонь. Тому дійство проводилося біля води. З соломи і сіна виготовляли ляльку Купайла і Морени. Купайло символізував модого хлопця-боягуза. Морена ж символізувала смерть. Під час ігор Купайла загартовували вогнем і водою, а Морену спалювали, показуючи, що ми смерті не боїмося. Вода на Купала є живою. На світанку її набирали з джерела.
Як розповідає Віхор Кошуба, розпочинається свято тим, що розпалюють багаття: «До багаття підходить волхвиня. У неї в торбинці – зерно, а в дзбаночку – узвар з 12 трав, якими вона освячує вогонь і воду. Навколо багаття збираються люди, кожен має полінце з двору. Звучить молитва: «О Агні, прийми щиро це дерево – жертву мою! Загори ясно! Розпусти Свій священний дим, доторкнися крильми до небесної Високості і з’єднайся з промінням сонця! О Владико, віджени від нас ворогів, пошли нам з Неба Дощ, подай нам звар, хліб і пашу». Всі опускають полінця в багаття. Вважається, що таким чином у вогні горять усі хвороби, біди, негаразди. Перед багаттям стоять Могутні Ворота Слави, їх охороняють козаки зі списами. Першими очищення купальським вогнем і водою проходить молодь. Хлопці й дівчата по черзі проходять через Ворота Слави, стрибають через Вогонь і йдуть омиватися Водою. Далі молодь складає присягу на вірність Україні, її культурі та історії. Кожен з них отримає лук і стрілу, на кінчику якої – бенгальський вогонь. На землі запалюється вогняна стежка. Хлопці й дівчата запалюють бенгальський вогник і роблять символічний постріл в бік води. Після цього дійства всі охолчі проходять очищення купальським Вогнем і купальською Водою. Далі дівчатка загартовують свої віночки, перекидаючи їх через Вогонь, і несуть до води. Хтось вмонтовує свічку, а хто і так кидає на воду. Віночки пливуть, а хлопці намагаються піймати. Біля багаття відбуваються ігри з Купайлом і Мореною. Не забуваємо ми і про наших предків. На спеціально виготовлений плотик кожен ставить свічку пам’яті. Читається молитва до духа предків, і плотик пускається на воду. Ще одне феєричне дійство – це символ Сонця, що спадає. Вогняне колесо котиться у воду. Після усього стеляться ряднини, виставляють страви і узвар. Алкоголь категорично заборонений. Обов’язково готують вареники як символ місяця. Співають пісні, розваги»
І квітка папороті
Глибокої ночі охочі йдуть шукати квітку папороті. Вона, за переказами, приносила щастя. Загалом відомо, що папороть не має квітки. Тому квітка папороті – це образний символ кохання. І хтось цієї ночі знаходить свою долю.
«Зазвичай на Купала псується погода, – продовжує голова організації РУН-віри, – А все тому, що Земля цієї ночі перебуває на найбільшій віддалі від Сонця. І природа відчуває цю велику відстань, планета стишується».
Вважається, що у Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей, лікувальної сили. Здебільшого лікувальними травами займалися літні люди. Збирати траву виходять рано-вранці.
Впродовж багатьох століть купальські звичаї змінювалися, їх забороняли. Та все ж українці пронесли прадавні традиції через роки й століття. Інакше й бути не могло, адже це – наша пам’ять, це те, що пов’язує нас з предками і вирізняє серед інших націй.
