Про Анастасію Місюру, теперішню уже мешканку Хмельницького, яку війна прирекла втікати з рідної Херсонщини, давши вдосталь захлиснутися пеклом звіданого-пережитого, змусивши залишити геть усе роками надбане, зароблене, таке рідне, й непоправні втрати її родини «Сімейна газета» писала у жовтні 2023 року. Вони з чоловіком й тоді чотирирічною донечкою до останнього, попри нестерпне пекло, не наважувалися виїздити. Прийняти рішення змусила загибель брата Олексія Чернявського з позивним «Мирний». Це сталося 20 березня, 2022-го. Коли вже були у Хмельницькому, загинув брат чоловіка, хрещений їхньої донечки Олександр Місюра, з позивним «Бухгалтер» (12 серпня 2023-го). Тіла хлопців досі чекають навічного повернення у рідну землю. Прах 25-річного Олександра, який не встиг дочекатися народження первістка, зберігається у спеціальному банку: чекає, поки можна буде похоронити на батьківщині. Тіла 30-річного Олексія досі немає.
Шестирічна Іринка, донечка Анастасії, яка цьогоріч піде до першого класу, щоразу ходить з батьками до світлин рідних, які розміщені на кубах у центрі міста. Обіймає. Розповідає про здобутки. Про те, як плачуть мама і бабусі. Про те, як мама зі своєю сестрою активно допомагають ЗСУ. В пам’ять про них. Задля Перемоги. Щоб мати змогу повернутися додому.
Вам також може сподобатися
Перший збір Анастасія відкрила, коли Олександр ще був живий. Збирала на шолом. Товариш Саші закрив його однією сумою. Тож на зібрані кошти накупили бійцям необхідного й відправили. «Я зрозуміла, що серед моїх друзів у соцмережах чимало однодумців, які одразу гуртуються-відгукуються, – зізнається жінка. – Як і те, що мої заклики результативні. Тому вирішила не зупинятися».
Нині на рахунку щирої патріотки близько десятка потужних зборів, від 10 до 300 тисяч гривень. За них купували найнеобхідніше, те, що замовляли-потребували наші Захисники. Якось після одного зі зборів дівчинка з Одеси прислала Насті гільзу з написом «Азов», адже її Олексій там служив. Загорілася бажанням розмальовувати, адже хист до цього мала з дитинства. Знайомі волонтери вислали гільзи. Малювала на них хвилі рідного моря і… плакала, проклинаючи війну, яка підступно розділила життя на «до» і «після».
«До цьогорічного 16 червня, 33-го дня народження мого Льоші, якому назавжди 30, вирішила розіграти розмальовані гільзи, – ділиться співбесідниця. – Це ще одна зі спроб нагадати світові його позивний і подвиг. А власне для себе – заручитися його підтримкою з неба, усвідомлюючи, що йому не соромно за мене. Доєдналася до акції й наша з Льошею рідна сестра, яка проживає у Львові. Переможцю мала адресуватися зроблена нею прикраса. Сестра нещодавно почала робити силянки. Мені подарувала, мамі. Згодом віддала три для лотів на ЗСУ. З тих пір її роботи стали затребуваними й вона продовжує у цьому напрямку. Найбільший донат, як ми і припускали, зробив однокласник брата, натомість від прикраси він відмовився. Тож відправили йому гільзу з нашим, рідним морем».
25 червня 26 років виповнилося Олександру Місюрі, тож Анастасія й до цього дня приурочить болючу акцію пам’яті. Бо «Мирний» і «Бухгалтер» золотими літерами вкарбували свої імена в історію незалежною України.
