Різдво – одне з найтепліших і найулюбленіших свят. І навіть в умовах повномасштабної війни більшість з нас чекають на Різдво і сподівають на диво. Часто, готуючись до свята, ми детально думаємо про прикрашання оселі, ставимо ялинку чи дідух, клопочемося, щоб кутя вдалася, обираємо подарунки рідним. Так, усе це важливо і приносить позитивні емоції, які дуже потрібні у наш непростий час. Однак за цими клопотами часом забуваємо про суть свята.
Ми поспілкувалися зі священниками Православної Церкви України та Римо-Католицької Церкви в Україні й розпитали про дату народження Ісуса Христа й особливості святкування.
Вам також може сподобатися
Важлива не дата, а подія
– Хоч Православна Церква України (ПЦУ) перейшла на новоюліанський календар, за яким Різдво Христове припадає на 25 грудня, суперечки щодо цієї дати не вщухають.
Архимандрит Вінницько-Барської єпархії ПЦУ Софроній (Чуприна):
– Точної дати дня народження Спасителя не існує. Проте Святе Письмо, Євангелія та церковні історики дають нам свідчення, з яких ми дізнаємося, що народився Ісус Христос взимку. Тож святкуємо Різдво 25 грудня. Що стосується календарного питання – чи це 25 грудня, чи 7 січня – це один і той самий день, але за різними календарями, григоріанським та юліанським. Православна Церква України перейшла на новоюліанський календар, і тепер Різдво Христове ми святкуємо 25 грудня. Але, власне, не настільки важливо, коли це відбулося. Адже деякі церковні історики вважають, що Ісус народився навесні, у березні. Насправді ця дата не відіграє жодної ролі у духовному житті людини. Адже ми святкуємо не дату, а саме подію. Святкуємо те, що у світ прийшов Спаситель, Месія, який викупив все людство і дав нам можливість вічного життя. Тому ми радіємо, прославляємо Його у молитвах та колядках, які наш побожний народ зберіг і проніс крізь століття.
– А чи дійсно Ісус Христос народився у нульовому році нашої ери, від чого ми ведемо сучасний відлік?
Отець Софроній:
– Так, сучасне літочислення ми ведемо від Різдва Христового. Ми знаємо, в який рік народився Ісус Христос, бо маємо відомості, при якому юдейському правителі народився Ісус Христос – це був Ірод. Також є відомості про те, який римський імператор тоді проводив перепис населення. Власне, Святе Сімейство вирушило у подорож, щоб взяти участь у цьому переписі. Тож ми знаємо, коли відбувалася ця подія. А ось щодо дати 25 грудня, то вона встановлена у IV столітті.
– У вертепах зображають стайню, де лежить новонароджений Ісус, а біля нього Діва Марія, Йосип і тварини. Чи дійсно Ісус народився серед тварин?
Священник Кам’янець-Подільської дієцезії Римо-Католицької церкви в Україні Віктор Лутковський:
– Так. В Євангелії написано, що Ісус Христос народився у Вифлеємі у стайні. Сім’я Ісуса походить з Назарету, вони саме пішли на перепис населення. А Марії якраз прийшов час народжувати. Тому вони затрималися у Вифлеємі. Оскільки тоді багато людей йшли на перепис, Марія з Йосипом не змогли знайти місце для ночівлі. І лише один господар впустив сім’ю у стайню, де перебували свійські тварини. Тому й Христос народжується в яслах, у печері серед тварин. Ці події підтверджує Святий Франциск з Асижу. Це він ввів у традицію католицької церкви молитви прославлення Ісуса Христа, котрий народився у вертепі у Вифлеємі. До речі, саме цей святий започаткував створення різдвяної шопки. Найпершу шопку святий Франциск встановив у 1223 році.
Вифлеємська зірка вказала шлях до новонародженого Ісуса
– Хто першим привітав новонародженого Ісуса?
Отець Віктор Лутковський:
– В Євангелії йдеться, що першими прийшли пастухи, які неподалік пасли стада овець. Вони побачили на небі зірку, яка вела їх до стайні. Саме вони першими поклонилися Ісусу Христу. Згодом поклонитися Новонародженому прийшли три мудреці, яких теж привела Вифлеємська зірка.
– Чому символом Різдва є Вифлеємська зірка?
Отець Софроній:
– Про зірку ми теж дізнаємося зі Святого Письма. Святі отці по-різному тлумачать, яка це була зірка. Одні кажуть, що це дійсно було небесне тіло, яке з Божественної волі супроводжувало східних мудреців, які мандрували до новонародженого Ісуса. А інші святі отці вважають, що це був ангел Божий, який у вигляді зірки вів мудреців до ясел Спасителя. Звісно, точно ми не можемо сказати, що це було. Але ми знаємо зі Святого Письма, що ця зірка супроводжувала зі Сходу волхвів, або мудреців, до Ісуса.
– Хто такі ці мудреці?
Отець Софроній:
– Це були вчені, мудреці, волхви, які займалися наукою, досліджували зірки. Це були люди науки, і вони знали, що у світі має народитися якийсь цар божественного походження. А у східних народів було повір’я, що коли народжується якась велика людина, то на небі з’являється велика зірка. Таким чином вони зрозуміли, що народився Месія. Також не варто відкидати божественну складову, адже не без волі Божої все це відбувалося. І саме Господь привів цих мудреців для поклоніння Своєму Сину Ісусу. Мудреці вирушили за зіркою, яка привела їх у Вифлеєм до ясел. Вони принесли новонародженому дари: ладан, золото і смирну. Золото – як царю, ладан — як Богу, а смирну — як смертній людині, якій належить померти за гріхи людства.
– А щодо місця народження Ісуса Христа? У Вифлеємі є Храм Різдва Христового, де позначене місце, де народився Ісус Христос.
Отець Софроній:
– Так, святі місця, які є на Святій Землі, відповідають дійсності, тому що з самих початків християнства християни зберігали ці місця. Так, були переслідування, гоніння християн спочатку з боку юдеїв, потім – римської імперії. Та, незважаючи на це, люди звершували паломництва до тих місць і зберегли пам’ять про них. До прикладу, у IV столітті свята рівноапостольна Олена, мати імператора Костянтина, вирушила в Єрусалим. І хоч минуло багато часу з моменту Воскресіння Христового, проте люди через перекази пам’ятали про місце, де була Голгофа. Таким чином був віднайдений хрест. Тобто в народній пам’яті ці місця зберігалися, вони були освячені увагою людей, до них звершували паломництва. А з часом на тих місцях будували храми, монастирі, які належним чином доглядали. І сьогодні те місце, де народився наш Спаситель, позначене зіркою.
Різдво Христове нагадує нам про безмежну любов Бога до людей, заради спасіння яких Він зійшов з небес і став Людиною. Тому християни, готуючись до святкування цієї події, мають пам’ятати, що святкування полягає не тільки в чудових народних традиціях, колядках, але найперше – в очищенні розуму й серця, у молитві, добрих справах, любові до ближнього.
До свята потрібно готуватися духовно
– У підготовці до Різдва ми приділяємо багато часу тому, щоб прикрасити оселю, приготувати багато смачних страв, щоб кутя вдалася. А як правильно пережити це свято християнину?
Отець Софроній:
– Дуже добре, що наш народ зберігає різдвяні традиції. Проте варто не забувати сенс свята, що ми святкуємо, щоб підготовка до свята, народні традиції та звичаї не затьмарили найголовнішого — Ісуса Христа. Як я вже казав, ми святкуємо не дату, а подію. І до цієї події маємо себе підготувати. Православна церква готує людей до цього великого свята сорокаденним постом, який закінчується 24 грудня ввечері. Тоді усі збираються за святковим столом, на якому лише пісні страви. За традицією, перший раз споживають їжу після того, як на небі з’являється перша зірка. Але найголовніше — готуватися до свята духовно. Піст — це той час, коли людина повинна змінити своє життя. І не тільки утримуватися від споживання певного роду їжі, тому що їжа лише допомагає людині трішки «відірватися від земного». Адже ми розуміємо, що коли людина добре наїлася, їй важко примусити себе до молитви, до добрих справ, тоді тіло наше стає лінивим, хочеться відпочивати. Піст насамперед — обмежити себе в тому, що нам подобається. До прикладу, обмежити час, проведений у соціальних мережах, або забави з друзями. І ось цей зекономлений час присвятити саме для Бога: більше молитися, робити добрі справи, допомагати ближнім. Зараз дуже важкий час, багато людей перебувають у скрутних обставинах, потребують допомоги. І ця допомога не завжди матеріальна, може бути духовна, моральна підтримка. Таким чином людина готується до зустрічі з Богонемовлям Ісусом Христом. Піст — це якраз є тим даром, який ми, християни, приносимо до ясел новонародженого Христа.
Отець Віктор Лутковський:
– Найважливіше – це добре приготуватися до Різдва Христового. Для цього слугує час Адвенту – радісного очікування на народження Господа Ісуса Христа. Це є також відновлення віри, Ісус Христос насправді приходить до нас, він присутній в нашому житті. Народження Ісуса Христа пов’язано з тим, що приходить у світ Боже Дитя. В Євангелії є такі слова: «Якщо не станете як діти, то не увійдете до Царства Небесного». І тут є багато повчальних речей для кожного з нас, щоб визнати свої гріхи: гординю, гнів, нелюбові до ближнього. І стати дитиною – це означає стати людиною з чистим серцем, яка живе у Божій благодаті, відкрита на Божу волю у своєму житті. Новонароджений Ісус Христос є прикладом для нас: Він – Божий Син, Господь. І Господь нам каже: «Я вже не називаю вас слугами, а своїми братами».
– У католицькій традиції напередодні Різдва у храмах є особлива служба – Пастерка.
Отець Віктор Лутковський:
– Це нічна Божа Служба, яка вже є, власне, урочистістю народження Ісуса Христа. За традицією, Пастерку служать опівночі. Однак через те, що ми живемо в умовах повномасштабної війни і зараз діє комендантська година, Пастерку переносять на раніше: щоб люди могли зустрітися на Святій вечері, взяти участь у Літургії і до комендантської години дістатися до дому. На Святій вечері християни діляться білим хлібом (оплатком), котрий є символом поєднання, спільноти, спільної любові, і співають колядки.
