Розрив стосунків – одна з болючих втрат. Ми втрачаємо не лише партнера. Ми втрачаємо відчуття безпеки, спільні плани, звичний ритм життя, частину своєї ідентичності та майбутнє, яке вже встигли уявити. Саме тому біль після розриву відчувається мегасильним. Але це природна реакція психіки та нервової системи. Детальніше про це розповідає психолог, психотерапевт, травматерапевт Алла Линок.
– Алло Сергіївно, що відчуває людина після розриву?
Вам також може сподобатися
– Смуток, тугу, відчай, гнів, образу, провину, сором, тривогу, страх самотності, емоційне оніміння, втрату сенсу, труднощі зі сном, апетитом і концентрацією. Це неповний перелік відчуттів та симптомів, які супроводжують людину після розриву. Спектр переживань дуже широкий, й іноді здається, що цей біль ніколи не закінчиться. Але це не так.
– Скільки триває такий стан?
– Єдиного терміну не існує. Багато залежить від тривалості стосунків, глибини прив’язаності, причин розриву, попереднього травматичного досвіду та ресурсності нервової системи. У середньому активний процес адаптації може тривати від кількох місяців до року. Для когось – довше. І це нормально. Будуть дні, коли стане легше. І будуть тригерні моменти, коли біль знову накриє хвилею. Це не означає, що людина повернулася назад. Так хвилеподібно працює процес відновлення.
– Що часто поглиблює біль?
– Бажання якомога швидше перестати відчувати біль. Це є абсолютно зрозумілим. Часто багато людей несвідомо обирають неконструктивні способи подолання, які тимчасово полегшують стан, але запаковують емоції: алкоголь та психоактивні речовини; миттєві нові стосунки, щоб «закрити порожнечу»; повне занурення в роботу; постійне уникання почуттів; ізоляцію; нав’язливий контроль за життям колишнього партнера.
Небезпека таких стратегій у тому, що невідгорьований біль не зникає. Він залишається в травмакапсулах і нерідко виявляється в наступних стосунках, тривожності, емоційному виснаженні чи психосоматичних симптомах…
– Що допомагає пережити розрив здоровим способом?
– Ось кілька порад:
* дайте собі час. Для багатьох людей природній період адаптації після значущої втрати триває близько року;
* не вимагайте від себе швидкого відновлення;
* дозвольте собі сумувати, плакати, злитись;
* пишіть щоденник, щоб краще розуміти свої переживання;
* дбайте про тіло. Сон, харчування, фізична активність, прогулянки, багато сенсорних приємностей особливо важливі в цей період;
* не ізолюйтеся. Будьте поруч з людьми, яким довіряєте, та говоріть про те, що обтяжує;
* аналізуйте стосунки не для самозвинувачення, а щоб зрозуміти свої потреби, кордони, вибір і повторювані сценарії;
* практикуйте усвідомленість. Вона допомагає не боротися зі своїми почуттями, а проживати їх без руйнування себе.
– Чим може допомогти травматерапія?
– Після важкого розриву людина часто приходить в терапію не лише з болем втрати. Разом із ним активуються старі травми покинутості, відкидання, зради, приниження чи емоційного нехтування. Саме тому інтенсивність переживань іноді здається непропорційно великою. У травматерапії ми не стираємо спогади, а допомагаємо нервовій системі перестати сприймати минуле як загрозу. Екологічно опрацьовуючи травматичний досвід, ми допомагаємо психіці вивантажити надлишок болю, знизити інтенсивність емоцій, проаналізувати роль кожного партнера у стосунках, знайти повторювані сценарії та навчитись способам самодопомоги. Мета терапії – знизити рівень залежності та болю, щоб людина могла згадувати минуле без руйнівної хвилі страху, відчаю й провини. Любов може залишитися частиною життєвої історії, а не джерелом постійного страждання. У результаті отриманий досвід стає не лише історією втрати, а й основою для більш зрілих, безпечних і здорових стосунків у майбутньому.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
