Вівторок, 15 Липня, 2025
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
Якби кожен українець ставився до наближення Перемоги так само відповідально, як Анатолій Повітчанін, то ми б давно вже виграли війну.

Якби кожен українець ставився до наближення Перемоги так само відповідально, як Анатолій Повітчанін, то ми б давно вже виграли війну.

«З миру по нитці, а на фронті «бомба»

Не ради слави й нагород, а задля Перемоги

Автор: Садомська Леся
16.01.2025
в Життєві історії, Люди
0
Поширити

У 2014-му, коли зухвало вдерся на вкраїнську землю захланний «асвабадітєль», Анатолій Повітчанін з Добровеличківки, що на Кіровоградщині, подався до військкомату. Офіцер запасу, за плечами котрого не лише армійська служба в авіаційних військах, а й участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (чотири місяці очолював в батальйоні автомобільний парк, у підпорядкуванні якого було близько двох сотень автівок), а також кілька десятків років обіймання надвідповідальних посад, не міг залишатися осторонь. Не взяли: на той момент затятому патріоту було вже 66. Тож почали з дружиною волонтерити. Мед з власної пасіки пакували хлопцям на фронт, консервації робили, познімавши зі своїх добротних пальт хутряні комірці, відправили якісне сукно волонтерам для пошиття валянків для військових, де треба – долучалися грошима. З початком повномасштабного вторгнення волонтерська діяльність цього залюбленого в історію, сповненого щирої любові до України й українського та затятої ненависті до орків чоловіка набрала суттєво потужніших обертів. «Я якраз з бронхітом лежав, – пригадує фатальний для всіх українців світанок, – а від цієї неприйнятної для кожної адекватної людини новини, думав, трапиться інфаркт. Взяв пів пенсії й пішов до селищної ради. Мої дві тисячі відкрили список пожертв згуртованих земляків для армії. Затим почали з дружиною регулярно по пів тисячі й на дрони донатити, й у різні благодійні організації. А як ярмарки благодійні в громаді, то теж неодмінно йду, у кожну скриньку стараюся сотню закинути». А ще Анатолій Григорович і для маскувальних сіток матеріали віднаходить, й до виготовлення окопних свічок долучається, й купує Захисникам необхідне. Прочитавши у листопаді 23-го у «Сімейній газеті» про Надію Базилюк з Хмельниччини, яка виготовляє цілющі мазі «Надія» бійцям на фронт, почав активно надсилати їй необхідні компоненти: віск, живицю, прополіс, олію, скляні ємності. Коли ж усвідомив, що лише власними продуктами бджільництва допомогти зможе не так, як би хотілося, організував акцію «З миру по нитці». Згодом дещо перефразував назву на «З миру по нитці, а на фронті «бомба». Справжнісінькою ж бомбою вважають захисники мазь «Надія», бо зцілює-загоює рани, обвітрення, опіки. Тож уже чималу кількість охочих допомогти пасічників зі свого регіону об’єднав для потрібної справи. Ті з вдячністю долучилися. «Це нам усім потрібно», – констатував пасічник з Липняжки Микола Денисенко. З допомогою керівниці Добровеличківської волонтерської організації «Вікторія» Алли Стоян відправив уже невтомній майстрині, яка виготовляє чудодійні мазі, понад 65 літрів олії, 10 кілограмів воску, 4 кілограми прополісу, 860 грамів живиці і більше 200 потрібних баночок.

…З дванадцятирічного віку хлопчина щошкільних канікул важко гарував у колгоспі. По закінченні десятирічки пробував здобути омріяний фах військового, проте завадив величезний конкурс. Армійську службу хлопець проходив на Тверщині. Коли сибіряки й вихідці з нинішнього Нижнього Новгорода запропонували «хохлам» «втяти» «Марусю», Анатолій затягнув далеко не всім відомий куплет з відомої «Розпрягайте, хлопці, коней»: «Запрягайте, хлопці, коні. Годі вже вам спочивать, Та поїдем на Вкраїну славу, волю здобувать». Коли викликали, як мовиться, на килим за «нєуставниє песни, коториє нє должни звучать в центрі росії», довів до відома високого керівництва, що то «хіт донських козаків» і що «запорозькі козаки під цю пісню ваших, російських, царів на престол ставили». Врятувало тоді репутацію хлопця з-поміж інших заслуг й те, що перед службою був секретарем комсомольської організації у колгоспі. «За що тебе викликали?» – запитували зацікавлено друзі. «Бо нелегально провіз через кордон вкраїнську пісню», – відповів непоборний дотепник.

Вам також може сподобатися

Вони б ще довго були найщасливішими на світі, якби не війна

«Надіюсь, іще вас побачу»

14.07.2025
Фото ілюстративне: pixabay.com

Ніколи не кажіть: «Як я тебе розумію»…

14.07.2025

Коли демобілізовувалися, а був це 1970-ий, з якимось непояснюваним передчуттям сказав співслуживцям: «Дай Боже, хлопці, щоб ні нам, ні нашим дітям або внукам не довелося воювати по різні боки барикад». Таки довелося…

Анатолій змалку щорання й щовечора читав «Отче наш»: бабуся прищепила справжню віру в Бога. Навіть коли був партійцем: не мали права тоді керівники в компартії не бути. І дуже гарно співав. Любов до пісні прищепили мама і бабуся. А ще хлопець разом з батьком тягнули басом і тенором в сільському хорі. До слова, батько повернувся з фронтових доріг Другої світової з обома простреленими ногами й вирваною п’ятою. Проте групу йому присвоїли аж після 2000-го, добре, що збереглися довідки про усі три поранення.

Після служби юнак вступив до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування. З усмішкою згадує, що на п’ять років молодші однокурсники жартома називали його татом Толею. Зі студбригадами їздили на звичні будзагони. Одного року Анатолій готував сніданки, обіди й вечері на сто чоловік, наступного вже був шефкухарем. З чотирма дівчатами, які були в його підпорядкуванні, примудрялися дивувати ситними смаколиками три сотні голодних ротів. По завершенні навчання дипломований спеціаліст, який отримував колгоспну стипендію, почав трудовий шлях з інженера з експлуатації. Затим став головним інженером колгоспу, згодом – району, а небавом керівником районної інспекції держтехнагляду. На цім відповідальнім поприщі на совість трудився понад два десятки років. Товариші часом йому закидали, що при такій посаді інший давно мав би свій тракторний і автопарк. Утім для Анатолія Григоровича чесність, справедливість, принциповість й можливість дивитися людям в очі були й залишаються найвищою цінністю.

А ще чоловік тривало очолював районну спілку чорнобильців. Згодом довго був керівником хору «Надвечір’я», зараз – активний його учасник. Тому й не дивно, що його авторитет нині суттєво допомагає у волонтерстві: його знають, йому вірять.

У свої неповні 76 цей творчий непосида береться за що лиш можна, щоб якомога швидше настала в нас Перемога. І в будинку культури до плетіння сіток долучається, й різним волонтерським об’єднанням намагається віднайти необхідне, то пряжі принесе, то пікселю на сітки. «Сестра шкарпетки плете, – розповідає. – Заніс на волонтерку, а там кажуть: хлопці вдячні за труд, але на фронті ліпше термо. Пішов на базар, придбав десяток пар. Окопні свічки в ліцеї роблять. Взяв необхідний інструмент, пішов жестянки обрізати. Кажуть, воску не вистачає. Несу й його. Придбав 10 двохсотграмових газових балонів. Передали, що хлопці задоволені ними. Пішов ще докупив. Я вже як приходжу до волонтерів, вони з усмішкою запитують: «Знову нам щось новеньке принесли?»

Якось, відправляючи мазь «Надія» на фронт, зустрів підполковника. Попросив у працівників коробку, кажу: «Передам вами хлопцям чудодійну мазь, вмить все загоює». «Давайте, передам у медчастину». І вручив мені шеврона. На чільному місці він зараз в мене вдома».

А ще чоловік закінчував курси екстрасенсів, бо має неординарні здібності. Тож запевняє, що уже цьогоріч це страшне кровопролиття закінчиться. І у перші переможні дні він неодмінно організує зустрічі з випускниками – шкільними й інститутськими. Стільки зустрічей заплановано на «після Перемоги». Утім, для її наближення потрібно багато працювати. Щоднини. Щогодини. Щомиті.

177
Теги: Анатолій ПовітчанінвійнаволонтерствоКіровоградщинаміцний тилфронт
Садомська Леся

Садомська Леся

Рекомендовані історії

Вони б ще довго були найщасливішими на світі, якби не війна

«Надіюсь, іще вас побачу»

Автор: Садомська Леся
14.07.2025
0

«Все буде добре» – найріднішим почерком набиті татуювання на руках двох донечок й дружини. Цими словами обнадіював у кожному дзвінку...

Фото ілюстративне: pixabay.com

Ніколи не кажіть: «Як я тебе розумію»…

Автор: Волкова Світлана
14.07.2025
0

Як спілкуватися з людьми, які повернулися з полону, щоб не зробити їм боляче, розмовляємо з військовою, майором Вікторією Овчаренко, яка...

17 грудня 2022 року Тячів навколішки провів Василя Ажбота в останній земний путь

Завів ще внучку у перший клас

Автор: Садомська Леся
12.07.2025
0

Коли почалося повномасштабне вторгнення, 42-річний уродженець і житель Тячева Василь Ажбот одразу ж зазбирався гнати підступного загарбника, що хибно звався...

У старенькій прабабусиній хатинці Валерія Маланська створила власний простір, у якому навчає любити і шанувати прекрасне інших. Фото з домашнього архіву Валерії.

Прабабусина хата, розпис торбинок, екскурсії та волонтерство

Автор: Волкова Світлана
10.07.2025
0

Все почалося у 2017 році, коли Валерія вперше доєдналася до діяльності громадської організації «Центр розвитку Пангея Ультіма». В її селі...

Наступна публікація
Ліниві котлети. Фото: lt.ogo.ua

Ліниві котлети

Підписатися
Увійти
Сповістити про
guest

guest

0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі

Рекомендоване

У час повномасштабної війни не варто покладатися лише на морозильну камеру. Тому не зайвим буде зварити варення. Фото: google.com

Заморозити, засушити чи зварити джем?

27.05.2024
Як луганчанці Мирославі пощастило вирватися з «русского міра»

Як луганчанці Мирославі пощастило вирватися з «русского міра»

23.01.2024
Передплатити друковані видання
  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи

Популярні статті

  • Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

    «Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Пряжене молоко можна приготувати вдома

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Червоні очі у поросят

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • В тренді
  • Коментарі
  • Останні
Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

«Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

16.12.2024
Пряжене молоко можна приготувати вдома

Пряжене молоко можна приготувати вдома

29.03.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

21.12.2023
Щоб уникнути хвороб поросят, треба використовувати тільки якісну підстилку, своєчасно видаляти гній з приміщення. Фото: media.istockphoto.com

Червоні очі у поросят

23.04.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

2
Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

1
Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

1
«Зараз потрібно приділити увагу сім’ям, родинам військових. Адже цивільні страждають більше, ніж військові», – каже Денис Дудник. Фото з архіву Дениса Дудника.

«Кожен українець має навчитися надавати психологічну допомогу»

1
Вони б ще довго були найщасливішими на світі, якби не війна

«Надіюсь, іще вас побачу»

14.07.2025
Фото ілюстративне: pixabay.com

Ніколи не кажіть: «Як я тебе розумію»…

14.07.2025
Фото: pixabay

Окупант прицільно б’є по житлових кварталах

13.07.2025
Гороскоп на 14-20 липня 2025 року. Фото: istockphoto.com

Гороскоп на 14-20 липня 2025 року

13.07.2025

Архів

  • Липень 2025 (20)
  • Червень 2025 (46)
  • Травень 2025 (50)
  • Квітень 2025 (57)
  • Березень 2025 (52)
  • Лютий 2025 (53)
  • Січень 2025 (57)
  • Грудень 2024 (63)
  • Листопад 2024 (46)
  • Жовтень 2024 (48)
  • Вересень 2024 (71)
  • Серпень 2024 (55)
  • Липень 2024 (55)
  • Червень 2024 (43)
  • Травень 2024 (82)
  • Квітень 2024 (163)
  • Березень 2024 (85)
  • Лютий 2024 (36)
  • Січень 2024 (25)
  • Грудень 2023 (25)
  • Листопад 2023 (3)
  • Жовтень 2023 (8)
  • Вересень 2023 (12)
  • Серпень 2023 (17)
  • Липень 2023 (6)
  • Червень 2023 (9)
  • Травень 2023 (13)
  • Квітень 2023 (4)
Логотип

© 2023 «Сімейна газета». Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови встановлення активного посилання на джерело в першому абзаці тексту.

Зв'язатися з нами: info@simeika.com

  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи
  • Автори та редактори сайту
  • Контакти
  • Про нас
  • Редакційна політика
  • Політика конфіденційності

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

З поверненням!

Sign In with Facebook
Sign In with Google
Або

Увійдіть до свого облікового запису нижче

Забули пароль?

Отримати свій пароль

Будь ласка, введіть своє ім'я користувача або email, щоб скинути пароль.

Увійти
  • Вхід
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

wpDiscuz