Сьогодні Олександр Дарморос може годинами розповідати про свої захоплення. І про туркотіння перепілок, і про перші урожаї екзотичних рослин, про догляд за кущами і деревами, які посадив власноруч… Багато що зараз не під силу чоловікові – дається взнаки пережите на війні.
Він народився і зростав у селищі Дунаївці. Вивчився на офіцера. Служив у 8 окремому полку спецпризначення. Перебуваючи у зоні АТО, 25 березня 2016 року отримав важкі поранення внаслідок вибуху протипіхотної міни під час виконання завдання в Луганській області. Олександр втратив зір, а ліву ногу довелося ампутувати до коліна. Майже два роки чоловік лікувався у Сполучених Штатах Америки. Протягом цього часу ще й навчився грати на бандурі, вивчив англійську. У жовтні 2018 року Олександр Дарморос взяв участь у марафоні Морської піхоти у США та увійшов у дев’ятку ветеранів АТО, які пробігли 10 кілометрів разом з іншими пораненими військовими з усього світу.
Вам також може сподобатися
На фото: Олександр Дарморос звільнився зі служби в ЗСУ нещодавно. Фото з домашнього архіву.
Відтоді багато що змінилося у житті Захисника: він вчився жити за новими правилами, були і відчай, і перемоги. Тривалий час працював військовим психологом. І лише трохи більше двох місяців, як звільнився зі служби.
«Сидіти вдома і сумувати – це не моє, – каже Олександр. – Все думав, чим зможу зайнятися, щоб і сім’ї допомагати, і себе завантажити тим, що буде до душі. Колись, як ще жив у Дунаївцях, батьки спочатку мали хороші роботи. Пізніше, в 1990-ті, мусили виживати. Тож почали обробляти землю, розводити тварин. Це мені дуже подобалося. Ностальгуючи за минулим, подумав: а чому б не спробувати зараз? Кури, гуси тощо для мене важко, а от перепілки – під силу. Першу клітку для них змайстрував ще років вісім тому. Довго робив. Кидав і знову починав… Але впорався. І прослужила вона досить немало – до позаминулого року. А наприкінці минулого виграв мікрогрант. За отримані кошти придбав пластиковий будиночок, в якому розводжу птицю».
На фото: Багато роботи Олександр робить сам: збирає яйця, садить рослини, знімає врожай. Фото з домашнього архіву.
За словами ветерана, ця нова хатинка утворювала багато конденсату, тож потребувала модернізації. Чоловік планує наростити поголів’я, проте поки що досліджує і експериментує, вивчає ринок. Адже, вклавши чималі кошти та сили у справу, потрібно отримати прибуток.
«Розводити перепілок – недешеве задоволення, – розповідає ветеран. – Моїх 300, які маю нині, за два місяці з’їли кормів на 10 тисяч гривень. І температуру потрібно підтримувати, бо вже при восьми градусах птиця гине. Окреме питання – послід. Поки що виносимо його на город. А якщо доглядати кілька тисяч голів?.. Адже саме стільки потрібно тримати, щоб мати зиск і відкрити бізнес. За місяць вони залишать кілька тонн посліду. Я вже цікавився питанням: є машини, які переробляють його у брикети, їх використовують як паливо. Інша технологія – віджим вологи та формування брикетів як добрива. Вони, до речі, добре продаються. Та на все це потрібні і кошти, і приміщення, і організований збут».
Поки Олександр аналізує та складає бізнес-план, вирощену птицю та яйця дуже полюбляють у родині. Навіть мають улюблений рецепт: мариновані варені яйця. Вже смакували у соєвому соусі, буряковому соку, у куркумі, інжирі з кунжутом… Є ідеї маринувати у смородиновому соусі та інших ягідних. Також запікають ніжне м’ясо перепілок на мангалі.
«Колись у Дунаївцях ми мали півтора гектара землі, їх обробляли і вручну, і власними кіньми. Коли у 2008-му придбали мотоблок, мало не зрісся з ним, стільки довелося орати, сіяти та збирати… Тепер же в Хмельницькому всього 16 соток, та й ті – з будівлями. Але і цього вистачає, щоб мати свої яблука, груші, абрикоси, горіхи, сливи, а також кизил, барбарис, чорноплідну горобину, різну смородину, близько 30 кущів винограду, ще більше – актинідій. Дуже полюбляю плоди жимолості, ожини, вирощуємо лохину, журавлину, йошту та ще багато інших рослин».
Крім звичайних, у господарстві ветерана є й екзотичні види, які поки що у горщиках в приміщенні: гранат, апельсин, лимон, кумкват, мандарин, лайм, ківі, гумі тощо. Їх купує через інтернет. У планах – перенести їх у теплиці з опаленням. Одну вже облаштували, інша – на черзі.
«Вже придбав генератор, зарядну станцію, газові горілки. Коли немає електрики, тепло і світло потрібно і перепілкам, і рослинам», – каже господар.
Багато роботи Олександр робить сам: збирає яйця, садить рослини, знімає врожай. А допомагають йому з перепілками та в саду дружина з донечкою, мама і теща. Саме вони беруть на себе те, що поки чоловік не може виконати самостійно.
«Для мене доглядати за птицею, слухати, як метушаться перепілки, як туркотять – дуже приємне заняття. Люблю насолоджуватися ароматом весняного саду, слухати, як шумить листя на деревах, смакувати вирощене власноруч… Це наче повернутися в минуле, у дитинство, у те життя, коли ще не було війни», – зізнається Олександр Дарморос.
