Хмельницьку область у Раді ветеранів війни при Міністерстві у справах ветеранів представлятиме Катерина Луцик – перша жінка, яка увійшла до складу цього органу.Директорка міського комунального закладу «Ветеранський простір» та волонтерка з багаторічним бойовим досвідом поділилася тим, як працюватиме новий орган та які запити в області є пріоритетними.
Від бойового медика до представниці в Раді ветеранів при Міністерстві
Вам також може сподобатися
Шлях Катерини Луцик на війні розпочався ще у 2015 році. Тоді 18-річна дівчина з Ізяслава добровільно пішла на фронт медиком. За п’ять років ротацій на Донеччині у складі 81-ої бригади вона врятувала сотні життів. Під час одного з виїздів отримала контузію та уламкові поранення. Попри це, вже за добу повернулася на позиції, аби рятувати побратимів.
Після звільнення зі служби у 2020 році Катерина пройшла тривалий шлях реабілітації. У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, дівчина намагалася повернутися до рідної бригади, але не вдалося. Тож Катерина почала волонтерити. Згодом її досвід ліг в основу створення ветеранської спільноти.
Сьогодні Катерина очолює міський комунальний заклад «Ветеранський простір», а нещодавно ветеранська спільнота делегувала її до Ради ветеранів при Міністерстві. «Це не про статус чи посаду, а про можливість бути голосом ветеранів області на національному рівні. Ми маємо розуміти, що це консультативно-дорадчий орган. Це не орган, який ухвалює рішення. Але це можливість збирати запити, аналітику, проблематику й доносити пропозиції туди, де формується державна політика», – пояснює Катерина Луцик.
За її словами, до Ради ветеранів її делегувала сама ветеранська спільнота. Саме вони запропонували її кандидатуру як людини, яка постійно працює з ветеранами, родинами загиблих, безвісти зниклих та військовополонених. «Для мене це про те, щоб бути голосом ветеранів Хмельниччини. Ми на місцях бачимо реальні запити, бар’єри, проблеми, які потрібно вирішувати. І я сподіваюся, що рада стане інструментом адвокації цих змін», – каже вона.
Першочергово Катерина планує об’їхати громади області, щоб напряму поспілкуватися з ветеранами та їхніми родинами. «Частину проблем можна вирішити на рівні громади, ще частину – на рівні області. Але є питання, які потрібно доносити на національний рівень для системних змін», – зазначає ветеранка.
Катерина Луцик каже, що ситуація у громадах різниться. Десь ветеранам допомагають із працевлаштуванням чи відкриттям власної справи, а десь людина після поранення не може виїхати візком із власного подвір’я через бездоріжжя. «Є громади, які мають великі можливості, а є маленькі, віддалені. І запити всюди різні: від житла чи роботи до елементарної доступності та супроводу», – пояснює жінка.
Окремо Катерина Луцик наголошує на ролі ветеранських просторів. За її словами, це не лише про послуги чи консультації, а насамперед про безпечне середовище для тих, хто повернувся з війни. «Ветеранський простір – це не стіни, це люди. Це місце, де тебе розуміють, де ти не почуєш недоречних запитань і не будеш змушений щось пояснювати. Це про підтримку і відчуття, що тебе чекали. Це не обов’язково має бути великий простір. У маленькій громаді це можуть бути два-три кабінети, але з кваліфікованими фахівцями, де людину розуміють і підтримують фахово», – каже Катерина.
Нещодавно Катерина Луцик повернулася з навчання в Єльському університеті (США) за програмою ветеранського лідерства. «Бойовий досвід не дорівнює управлінському. Ветерани ставатимуть лідерами думок і частиною політичної еліти, але для цього потрібні освіта та навички. Ми вже впроваджуємо цей досвід у Хмельницькому через «Школу ветеранського лідерства», щоб підсилювати наших хлопців і дівчат», – пояснює Катерина.
За словами Катери Луцик, станом на перший квартал 2026 року в реєстрі учасників бойових дій у Хмельницькій області перебуває 79 тисяч осіб. Проте ветеранка наголошує, що ця цифра не відображає реальної кількості звільнених у запас, адже реєстр не розділяє діючих військових та ветеранів. «Лише у Хмельницькій територіальній громаді кількість ветеранів, членів їхніх родин, сімей загиблих та безвісти зниклих, які звернулися за допомогою чи послугами, сягає близько 70 тисяч людей. Це величезна частина населення, яка потребує постійного супроводу», – підсумовує Катерина Луцик.
Ольга КОЦУПЕЙ.
