За освітою Ірина медикиня, понад 15 років працює у цій сфері. Однак з дитинства цікавиться пряними травами та лікарськими рослинами. «Трави я любила завжди, – каже вона. – Мабуть, ця любов передалася мені від тата, який теж ними захоплювався. Й трави мене супроводжують постійно – я їх або купую, або вирощую на власній ділянці». Це захоплення, зізнається жінка, допомагає знімати напругу, рятуватися від емоційного вигорання та стресів.
«Друзі й колеги знали мою пристрасть до трав, – розповідає Ірина. – До того ж моя мама готувала пряну сіль, і я пригощала нею. Ось мені дівчата і кажуть: «А чому ти не продаєш трави, які вирощуєш?» Мені ж спершу ця пропозиція здалася дивною, адже більшість моїх знайомих мали земельні ділянки, а м’яту чи петрушку легко виростити кожному. Та одна дівчина зазначила: «Хоч і маю клаптик землі, але не вирощую жодні трави і робити цього не буду. А ось купити – купила б». Я тоді почала заглиблюватися у психологію і зрозуміла, що дійсно комусь, як і мені, цікаво вирощувати і заготовляти трави, а комусь це клопітно». Проте Ірина все ще вагалася – чи варто своє захоплення переводити на нові рейки. Якось вона з донькою прогулювалися у місцевому дендропарку. Там якраз був ярмарок майстрів та виробників крафтової продукції. «Мені подобається усе натуральне, зроблене з душею, – продовжує Ірина. – Тим паче що донька схильна до алергії, тому натуральні продукти харчування і косметика для нас дуже важливі. І я в соцмережах стежила за однією з крафтових виробників, яка має лавандове поле і виготовляє натуральну косметику. Ми підійшли до неї, а донька каже: «Моя мама виготовляє лавандову пудру». Так через доньку ми познайомилися з Мариною Дейкун.
Вам також може сподобатися
Саме з тієї зустрічі у дендропарку захоплення Ірини почало переростати у щось більше. Марина Дейкун на своєму лавандовому полі часто організовує різні заходи. «І я поїхала туди на психологічні посиденьки, – розповідає Ірина. – Ми знайомилися, малювали, спілкувалися, було дуже душевно. Кожна з учасниць розповідала про себе. Я кажу, що вирощую трави і виготовляю пряну сіль. І хтось з дівчат запропонував: «А проведіть-но нам майстерклас». Я спершу розгубилася, думаю: я ж початківець, не професіонал. Проте взяла себе в руки: а чому ні?»
Після першого майстеркласу в Ірини з’явилися нові шанувальники її продукції. Одна з них порадила брати участь у ярмарках крафтовиків. «Я переконана: якщо життя підкидає тобі якийсь шанс, треба ним користуватися, – каже пані Ірина. – І останнім часом так і намагаюсь робити. Так, зміни – вони часто лякають. Але коли пробуєш робити, страх минає і приходить задоволення від того, що ти робиш».
«Я – за натуральність продукції»
Зіткнувшись з проблемою алергії у доньки, Ірина серйозно замислилася про те, як мінімізувати використання «хімії» в побуті, продуктах. «Лікарка нам радила навіть не купувати пакетованих круп та макаронів, бо вони проходять спеціальну обробку, щоб довше зберігалися. Те ж стосується печива, інших солодощів, які мають тривалий термін зберігання. Так само на городі: щоб виростити щедрий врожай, рослини потрібно кілька разів обробити – від хвороб, шкідників. Мені це не подобається. Тому користуюся народними методами, застосовую біопрепарати. Вони досить безпечні, принаймні овочі чи ягоди після обробки можна вживати вже через три дні».
Ірина – міська мешканка. Тривалий час з чоловіком і мамою жили у міській квартирі майже в середмісті Кропивницького. Однак душею відпочивала жінка лише на дачі. «За тиждень до початку повномасштабного вторгнення у чоловіка була відпустка, – згадує вона. – І ми переїхали на дачу. Думали, поживемо там якийсь час. Однак згодом вирішили переїхали на постійне проживання. Чоловік долучився до захисту країни, а я почала вирощувати пряні трави – частково і щоб відволіктися від тривожних думок. Насадила багато різновидів цибулі і часнику. Є в мене орегано, базилік, чебрець кількох видів, полинь Кола Плант (якщо її потерти, то відчутний аромат кока-коли), шавлія, тархун, ревінь».
Бренд «Чорнобривчик»
Сьогодні Ірина виготовляє багато видів пряної солі, а також трав’яні чаї. Ті, хто скуштував її продукцію, зізнаються, що вона смачна й ароматна. Та Ірина хоч і знає багато про трави, проте постійно навчається, шукає інформацію і відкрита до всього нового.
Дівоче прізвище Ірини – Чорнобривець. Тому й свій бренд вона назвала «Чорнобривчик». Жінка є учасницею Першої чорнобривцевої спільноти селянок-крафтярок. Зрозуміло, що особливе місце на її грядках займають саме чорнобривці. Це не лише гарні квіти, які милують око та відлякують шкідників. З чорнобривцями Ірина виготовляє вишуканий чай і навіть готує шампанське».
«Трав’яний чай ще називають модним словом «тізан» – тобто чай без чайного листя, – пояснює Ірина. – Я його готую і з чорнобривцями. Загалом у мене багато продукції саме з цими квітами. Хітом же можу назвати «шампанське» – дуже легкий і приємний напій.
«Для пряної солі потрібно брати свіжі трави»
Пряну сіль, каже Ірина, можна приготувати з будь-якими травами. Головний секрет – трави потрібно брати свіжі, бо з сушеними не буде потрібного аромату. Одна з улюблених приправ Ірини – сіль з базиліком. «Потрібно взяти свіже листя базиліку, – ділиться рецептом, – і перетерти з сіллю. Можна це зробити блендером або у подрібнювачі. Добре додати ще цедру лимона, її можна подрібнювати разом з іншими інгредієнтами або ж натерти на дрібній тертці. Сушити сіль можна у добре провітрюваному приміщенні або у духовці за мінімальної температури. А ось на сонці небажано, бо так руйнуються всі корисні властивості. Потім подрібнити у кавомолці і просіяти через ситечко, щоб мала презентабельний вигляд».
Поділилася Ірина і рецептом «шампанського»: «Для напою потрібно 5 літрів води, 50 квіток чорнобривців, півлітрова банка цукру, 2 столові ложки лимонної кислоти або ложка лимонного соку. Я навіть цедру кидаю для аромату. Змішати усі інгредієнти у посуді і залишити на добу, час від часу помішуючи. Потім розлити у пляшки, наповнювати їх потрібно на дві третини. Краще брати півторалітрові, максимум – дволітрові пляшки. У них розподілити порівну квітки. Покласти пляшки у погребі лежачи мінімум на місяць. Напій виходить дуже газований, тож відкривати потрібно обережно».
Захоплення травами у Ірини поки що залишається більше як хобі. Хоча мріє, звісно, про розширення, розпочати власну справу, відкрити магазин… Й втілювати свою мрію разом з коханим чоловіком, який пройшов реабілітацію та повернувся на свою посаду лікаря.
