У червні в Хмельницькому завершився проєкт «Рівна участь». Проведення такого заходу ініціювала громадська організація «Заходи» – команда з Маріуполя, яка в місті займається допомогою внутрішньо переміщеним особам. Серед основних її направлень – допомога в соціалізації на новому місці, розвиток молоді та підтримка бізнесу, який переїхав на Хмельниччину. А також залучання до створення нових бізнес-проєктів, які допоможуть не тільки підтримувати економіку держави у воєнний час та створювати нові робоці місця, а й дадуть змогу знайти свою власну справу.
Серед учасниць свій бізнес-проєкт на розсуд фахівців представила і Дар’я Пугачова. У травні минулого року вона з чоловіком та двома доньками переїхала жити в Хмельницький.
Вам також може сподобатися
З рідного Харкова виїхали на десятий день війни, розповідає Дар’я. До цього часу сиділи у підвалах, як і всі харків’яни, проте після масованого обстрілу міста на початку березня, зрозуміли, що потрібно вибиратися.
Серед інших учасниць свій бізнес-проєкт на розсуд фахівців представила і Дар’я Пугачова – майстриня з виготовлення зефіру
«У автівку, окрім необхідних речей, також взяли кота та домашнього пацючка. Проте, як виявилося згодом, цінними речами для нас стали ковдри та подушки, – розповідає жінка. – Я збір речей згадую як якийсь “сюр”: стоїть сумка посеред кімнати, а я не знаю, що у неї пакувати. Разом із чоловіком в той момент зробили висновок, що ми не були до такого готові. Наприклад, коли вже виїхали, я знайшла в свойсумці купальник. Навіщо я його взяла? (сміється – прим. автора). Ще взяла дитячий рюкзак із думкою, що старша донька ще десь буде ходити до школи».
Кілька місяців родина прожила у місті Долина, що на Івано-Франківщині. Але згодом стало зрозуміло, що життя в тихій сільській місцевості гарне для двох дітей, але заробляти на життя там не було чим. Насправді, спробувати робити зефір майстриня хотіла ще до початку війни, але все відкладала навчання «на потім». Про давню мрію згадала вже перебуваючи в Хмельницькому.
«Моя справа – це єдине, що допомогло не впасти у відчай на новому місці та в цій ситуації. Реально, на початку робота по виготовленню зефіру мене просто заспокоювала та приносила задоволення. Вже згодом я зрозуміла, що зефір приносить задоволення не тільки мені: є ще люди, яким так само він подобається», – розповідає майстриня.
Перші партії зефіру власного виробництва жінка почала відправляти подругам та родичам у Харкові. Зазначає, що транспортувати його дуже зручно: продукт не псується впродовж двох тижнів, а також не крихкий.
Влітку минулого року Дар’я вирішила робити свій крафтовий зефір для продажу. Пройшла низку спеціалізованих онлайн курсів, постійно експериментувала з рецептурою.
«До цього часу я ніколи не займалася власною справою, – говорить майстриня. – Тому і були труднощі на початковому етапі: я не вірила в себе та свої сили. Наприклад, я пошкодувала грошей, щоб придбати собі необхідний для роботи міксер, – шукала дешеві аналоги. Але тоді на поміч прийшов мій чоловік, який не тільки примусив мене купити потрібну техніку, але й сказав, що вірить у мене», – згадує Дар’я Пугачова.
Свій зефір Дар’я Пугачова називає «щасливим». До замовлення доступні чотирнадцять різних смаків, серед яких є багато незвичних
Поступово до клієнтської бази, сформованої з родичів та друзів, почали додаватися нові замовлення з різних міст України. За цей час майстриня навіть встигла відправити солодкий презент закордон.
Постійне навчання, експерименти з продуктом та бажання ризикувати – за рік привели майстриню до розуміння, що вона готова масштабувати власну справу. Тому і спробувала свої сили в проєкті «Рівна участь». Впродовж всіх занять розробляла бізнес-план на відкриття свого власного цеху з виробництва крафтового зефіру в Хмельницькому.
«Пройдені курси мені дали не тільки потрібні знання, але й додали впевненості у власних силах. А також показали, в якому напрямку мені можна рухатись далі. До цього моменту я ніколи не мала власної справи, тому багатьом речам повинна вчитися «з нуля». Особисто для себе винесла нові знання з приводу ведення власного підприємства. Але саме головне, що я знайшла собі подруг та однодумців для постійного спілкування. Як не дивно, але статус внутрішньо переміщених осіб все таки об’єднує нас у низці питань, пов’язаних із пристосуванням у новому соціумі. І дуже важливо для мене було знайти саме своїх людей. З дівчатами, які були на курсах, ми продовжуємо спілкуватися і до тепер. На днях, до речі, збираємося всією дружньою компанією на фото прогулянку», – розповідає майстриня.
Свій зефір Дар’я Пугачова називає «щасливим». До замовлення доступні чотирнадцять різних смаків, серед яких є багато незвичних. Роботи вистачає, але іноді бувають моменти затишшя, розповідає майстриня, і тоді з’являються сумніви. Проте схвальні відгуки від клієнтів дозволяють підзарядитися для нових звершень. І така підтримка приходить завжди вчасно.
Наразі Дар’я Пугачова виготовляє зефір, виховує двох доньок, а в перервах між цими справами збирає необхідний пакет документів, щоб знайти додаткові кошти на відкриття власного цеху в Хмельницькому. На питання про майбутні плани, відповідає, що далеко на перед навчилася не загадувати: «Буде Перемога та тиша у рідному Харкові – повернемося додому, якщо ні – будемо далі пристосовуватися до нових умов. Ми навчилися за цей час насолоджуватися простими речами».
Читайте також: Факт в історії: про ікону Летичівської Богородиці, визнану чудотворною
