Цьогоріч росія провалила плани окупувати весь Донбас до 15 жовтня. Саме такими цілями російський диктатор путін хвалився перед союзниками. Про це заявив президент України Володимир Зеленський. Також український лідер наголосив, що лише протягом 2025 року росія втратила близько 350 тисяч солдатів убитими та пораненими.
російське командування продовжує кидати в «м’ясорубку» нових солдатів, і все безрезультатно. Загалом Донеччина вже більш ніж 11 років не піддається кремлівському диктатору, який запевняв Трампа, що захоплення Донецької області – питання нібито кількох місяців. За його логікою, якщо США дійсно хочуть припинити кровопролиття, то повинні переконати Київ просто здати Донбас. І тоді, мовляв, настане мир.
Вам також може сподобатися
Віддати росії Донбас – це нові Судети. Саме так вважає литовський політик Ґабріеліус Ландсберґіс. У 1938 році багатьом теж здавалося, що нічого не можна зробити військовим шляхом і що чеську справу програно, але ж насправді була можливість скувати німецькі війська в Ельзасі, давши чехам шанс на боротьбу. Однак британський прем’єр-міністр ухвалив «просте рішення» – віддати частину чужої країни диктатору, бо так здавалося легше.
«…І так, тоді, як і зараз, були люди, які вважали, що здача агресорові, а не боротьба з ним, запобігатиме подальшому кровопролиттю. Але ми надто добре знаємо, чим це закінчилося – апетит агресора лише зріс. А нам кажуть, що країни, які підтримують Україну, мужньо стоять проти вимог путіна передати йому території, які він ще не зміг завоювати. Перепрошую за запитання, але що станеться, якщо – до моменту погодження перемир’я – путін захопить Донбас і вимагатиме Харків? Чи зміниться якось західна позиція? Де та межа, на якій ми скажемо: «Ані кроку далі»? Якщо ми не змінимо свою стратегію, ця межа продовжуватиме повзти на захід. Я мушу це сказати: саме так виглядає поразка Заходу. Окуповані землі – не просто території чи зони інтересів, це частина країни, домівки людей, які стали жертвами агресора, домівки людей, яких ми підвели. І агресор сприйме цю перемогу та продовжить тиснути далі. Сьогодні лише одне є певним – путіну просто дарують перемогу», – переконаний Ґабріеліус Ландсберґіс.
Вже очевидно, якщо кремлю вдасться вирвати цей трофей, на цьому він не зупиниться та продовжить тиснути далі. З перемир’ям чи без нього. Для російського диктатора це не кінець війни, а лише новий плацдарм для чергового витка агресії.
«Передача решти Донецької області непропорційно вигідна росії. Донецька область містить територію, стратегічно важливу для української оборони та оборонно-промислової бази, включаючи пояс фортець – головний оборонний рубіж України в Донецькій області з 2014 року, який Україна перетворила на важливий логістичний та оборонно-промисловий вузол. Зараз російські війська не мають засобів швидкого охоплення або прориву поясу фортець, захоплення якого, ймовірно, займе кілька років за нинішніх темпів просування», – йдеться у звіті Інституту вивчення війни.
Якщо Зеленський відмовиться від своїх мінних полів, окопів і протитанкових загороджень на Донеччині, путін зможе відносно легко організувати ще одне повномасштабне вторгнення і, можливо, вчинити нову спробу захоплення Києва, передрікає The Times.
Крім того, в тій же Донецькій області українські військові продовжують контратакувати.
«За останні десять діб українські війська, що діють на Очеретинській ділянці, відновили контроль над двома населеними пунктами – Кучерів Яр і Сухецьке. Таким чином з 21 серпня 2025 року на цій ділянці ситуація стабілізована, відновлений контроль над дев’ятьма населеними пунктами, ще дев’ять – зачищені від диверсійних груп противника. Тільки за останні десять днів тут знищено 1 756 військовослужбовців і 75 одиниць техніки ворога», – йдеться в публікації Генерального штабу ЗСУ від 26 жовтня.
Донецька область, як і раніше, не піддається кремлівському диктатору, попри гучні обіцянки та звіти ворожого генштабу. А в економіці рф тим часом зростає діра такого масштабу, якого федерація ще не знала. Мораль цієї історії проста: не будуй ілюзій ні у своїй голові, ні тим більше в чужій, адже рано чи пізно розплачуватися доведеться всій країні.
Українські Захисники втрачають, стікають кров’ю, помиляються, б’ються в оточенні, але стоять. Україна хитається, але не падає, на його пропозицію «віддайте хоча б не захоплений нами Донбас» – вже сміються навіть на рашаТБ. Бо віддати раші те, що їй ніколи не належало і ніколи не було нею навіть завойоване, – це здійснити прямий крок до початку третьої світової війни.
Врешті, що б не казали американські «рєшали» з російськими, вирішують все українські Герої. Поки армія стоїть, доти стоїть країна.
