«Ви тільки не робіть із мене героя, мені перед товаришами буде незручно. Я простий роботяга», – каже електромонтер Микола Бойко, спілкуючись з журналістами, коли йдеться про його роботу. Проте в лютому цього року Микола Бойко отримав звання «Заслужений енергетик України».
Це історія про людину, яка вже 47 років працює в Хмельницькобленерго, знає багато про підземні електромережі області. Також він разом з колегами був залучений до ліквідації наслідків ворожих атак як на Хмельниччині, так і у Києві.
Вам також може сподобатися
З чого все починалося
Як розповідає Микола Іванович, народився він у селі Березна, що на Вінниччині. Після школи мріяв стати військовим у сфері радіоелектроніки, але не набрав потрібних балів для вступу. Далі була служба в армії у Польщі, де він і отримав перший досвід механіка зв’язку.
У 1977 році доля привела його до Хмельницького. Спершу працював на місцевому радіозаводі, згодом – у будівельній організації. А вже у 1979 році влаштувався у виробниче об’єднання, якому на той час підпорядковувалися чотири області: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Чернівецька. З того часу Микола Іванович жодного разу не змінював професію. Сьогодні ж він електромонтер з ремонту та монтажу кабельних ліній акціонерного товариства «Хмельницькобленерго».
«Робота мені подобається. Ми випробовуємо трансформатори, займаємося пошуком пошкоджень та ремонтом. І так із 1979 року…» – розповідає пан Микола.
Як шукають аварії під землею
Більшість з нас звикли, що дроти з напругою йдуть по опорах, проте Микола Бойко працює з тими, що прокладені під землею. Як пояснює енергетик, це високовольтні кабельні лінії напругою 10 кіловольт, які з’єднують між собою великі підстанції. Саме від них струм потім розподіляється до трансформаторів, а вже звідти 220 вольт приходить у наші домівки.
«Знайти пошкодження кабелю під землею не завжди просто, – каже пан Микола. – За нормативами, він залягає на глибині близько 80 сантиметрів, а в полях – до метра і покритий захисною цеглою та контрольною стрічкою. Проте бувають місця, наприклад, колишні яри, які з роками зрівняли із землею, де кабель може опинитися навіть на триметровій глибині. Тому ми шукаємо пошкодження за допомогою спеціальної пересувної електролабораторії. В нашій бригаді п’ятеро людей разом із водієм: три монтери та майстер. Маємо спеціальні прилади, якими визначаємо відстань, ідемо по трасі, підключаємося і буквально «слухаємо», де місце пошкодження». За словами Миколи Івановича, причини аварій бувають різними: від звичайного зносу мереж до людського фактора, коли під час будівництва чи земляних робіт трактори розривають ковшами кабелі.
Робота під час повномасштабної війни
Повномасштабна війна поставила перед електриками багато нових випробувань. Погодинні відключення, аварійні ремонти, робота допізна і вдень, і вночі – усе для того, щоб подати людям світло до осель. «Якби не ця війна, ми б уже стільки всього нового проклали, зробили б кращу систему електромереж… А так працюємо з тим, що маємо, і тримаємо мережу», – ділиться Микола Іванович.
Про те, за які саме заслуги отримав звання «Заслужений енергетик України», чоловік розповідає дуже скромно і наголошує, що це не його особиста заслуга, а робота всієї команди. Микола Іванович згадує, як у січні цього року, після чергових масованих ворожих атак по критичній інфраструктурі, Хмельницькобленерго відправило дві бригади на допомогу колегам у Київ. В одній з них працював і він. За словами енергетика, це був період сильних морозів. У столиці тисячі людей у багатоповерхівках залишалися без світла та тепла.
«Був сильний мороз. Земля дуже промерзла. Влітку простіше розкопати, а взимку це величезна складність. Нам давали локації, і ми їхали підключати висотні будинки, щоб заживити їх, бо ситуація була критична. Працювали разом із рятувальниками. Вони підвозили потужні генератори, а ми їх підключали. Бувало, що й серед ночі доводилося виїжджати. Робили все, що могли», – згадує Микола Іванович.
Ольга КОЦУПЕЙ.
