Cтати користувачем архіву може кожен охочий. Для цього потрібно прийти до читального залу у години відвідування із документом, що посвідчує особу, та заповнити відповідну заяву. Тут є працівник, який допоможе з оформленням, надасть описи потрібних фондів та у разі потреби проконсультує. Деякі справи оцифровані, зокрема метричні книги, тому з ними одразу ж можна працювати у читальному залі за комп’ютером. Якщо ж потрібні справи є лише у паперовому вигляді, потрібно їх замовити, а працівники архіву підберуть їх і доставлять до читального залу на зазначену дату.
«Є відвідувачі, які самостійно досліджують свій рід. Тоді вони можуть приділити цьому багато часу і глибоко дослідити питання. І на основі цього створити своє генеалогічне дерево чи схему, – розповідає начальник відділу використання інформації документів Державного архіву Хмельницької області Наталія Кузьміна. – Також людина може звернутися із заявою на дослідження в архів (ця послуга платна), і наші фахівці підтвердять окремі біографічні факти, які вже заявник зможе пов’язати між собою».
Вам також може сподобатися
Щоб розпочати дослідження родоводу, потрібно знати рік народження та населений пункт, де народився хтось із предків. Якщо людина, про яку шукаємо інформацію, народилася до 1921 року, тоді потрібно знати віросповідання. Адже метричні книги – журнали, в яких священнослужителі записували народження, шлюби та смерть вірян – зберігалися при православних церквах, костелах та синагогах. Після 1921 року оформленням актів цивільного стану займалися органи ДРАЦС незалежно від віросповідання.
«До прикладу, відвідувач знайшов у документах ДРАЦС запис про народження свого діда. Там зазначаються імена й прізвища його батьків та скільки їм було років на той момент. Математично можна вирахувати, коли вони народилися, і вже шукати відомості в метричних книгах про своїх прадідів. І так спускатися по лінії вниз, вглиб історії роду, – пояснює головний спеціаліст відділу використання інформації документів Інна Масловська. – Така робота може бути тривалою, вона іноді так захоплює відвідувачів, що вони не можуть зупинитися, займаються цим роками».
Однак немає гарантії, що ви відшукаєте усіх своїх предків, навіть маючи якісь відомості. Адже у буремні роки історії не всі документи вдавалося зберегти. Наприклад, метричні книги могли згоріти разом із церквою. Тому бувають прогалини у кілька років по певних костелах чи церквах. Однак, чим про більшу кількість своїх пращурів ви знаєте, тим більше шансів відшукати ще щось.
Окрім метричних книг церков та костелів, документів ДРАЦС, у пошуках можна задіяти справи репресованих (якщо ви знаєте, що ваш предок був розстріляний чи відбував заслання), фільтраційні справи (для тих, кого вивозили до Німеччини у роки Другої світової війни), сповідальні книги (старі церковні документи, де щорічно фіксували всіх парафіян, які приходили на сповідь і причастя), дворянські справи тощо.
До архіву звертаються не лише охочі дослідити свій родовід. «Останнім часом стали більше звертатися громадяни, яким потрібно доводити факти, пов’язані з майном. Зокрема, це приватизація, спадщина. Якщо відповідна інформація є, ми надаємо копії документів, довідки, які мають юридичну силу, і люди їх використовують у відповідних установах, – розповідає Наталія Кузьміна. – Крім того, зараз збільшилася кількість громадян, які доводять свою національність та національність своїх предків, зокрема для навчання дітей за кордоном, особливо у Польщі. Це підтверджують за допомогою документів ДРАЦС, матеріалів про репресованих осіб та інших матеріалів. Такі довідки оформляють відповідним чином, щоб можна було подати у консульство».
Також частими гостями в архіві є студенти, викладачі вишів, краєзнавці, які працюють над певною історичною темою, пишуть наукову працю, книгу.
Самостійна пошукова робота в архіві є безкоштовною, читачі також можуть фотографувати документи на телефон. Якщо ж бажають отримати офіційну довідку з архіву для сімейного архіву чи подання в якусь установу, ця послуга платна.
Навіть якщо ваші пращури жили на території однієї області, дані про них можуть зберігатися не лише в одному архіві, а й у сусідніх областях, деякі – у центральних архівних установах у Києві.
Контакти архівів усіх областей можна довідатися на сайті Державної архівної служби України.
Ксенія ЖУЖА.
