Коли людина зникає безвісти, її рідні опиняються у стані болісної невизначеності. На жаль, цей важкий іспит сьогодні доводиться проходити багатьом українським родинам. Не знаючи, що сталося з найріднішими, вони одночасно живуть надією, страхом, безсиллям. Як витримати цю невизначеність, підтримати дітей і літніх батьків та зрозуміти, коли варто звернутися по допомогу до психолога, розповіла клінічна психологиня медичного центру «Карітас-Хмельницький» Іванна Іваневич.
– Якщо хтось з рідних зник безвісти, як впоратися з невизначеністю?
– Впоратися зі зникненням близької людини неймовірно важко, адже амбівалентна втрата (саме так психологи називають цей стан) є однією з найважчих психологічних переживань. У цей період психіка не може ні відпустити людину, ні відновити з нею зв’язок. Найбільш екологічним підходом, як впоратися з невизначеністю, є тримати фокус на реальності сьогодення і не зациклюватися ні на оптимістичному, ні на песимістичному сценарії.
– У такому стані люди часто розриваються між відчаєм і вірою. Чи варто сподіватися на краще, чи готувати себе до найгіршого? Як знайти баланс між надією та реальністю?
– Дозволити собі надію і біль одночасно. Нормально одного дня вірити в найкраще, а наступного – готуватися до найгіршого. Краще уникати токсичного позитиву. Адже примусове налаштування, що все буде добре, виснажує. Не варто картати себе за погані думки, вони є захисним механізмом нашої психіки. Не ховати скорботу, а давати собі право на сум, страх, сльози. Щоб не потонути в емоціях, спробуйте повернути контроль через рутину. Невизначеність руйнує відчуття безпеки, а виконання щоденних простих механічних дій його повертає. Коли паніка зростає, фокусуйтеся на діях. Запитайте себе: «Що я можу зробити зараз для пошуку близької людини?» Якщо ви зробили все, що було у ваших силах, потурбуйтесь про тих, хто поруч.
– Які техніки допомагають знизити тривогу?
– Щоб знизити тривогу та повернути відчуття контролю, використовуйте алгоритми розділення та стабілізації.
Розділіть сфери впливу. Візьміть аркуш паперу, намалюйте велике коло, всередині нього – менше. У зовнішнє коло впишіть усе, на що ви не можете вплинути. А внутрішнє заповніть тим, на що маєте вплив просто зараз. Фокусуйте 90% своїх зусиль виключно на цьому колі.
Скоротіть горизонт планування. Коли майбутнє туманне, будувати плани на місяці чи роки вперед може бути травматично. Плануйте свій день або навіть найближчу годину. Ставте чіткі механічні завдання, наприклад: «Зараз я помию посуд, потім ми з дитиною підемо на прогулянку, о 13.00 зварю суп». Такі дії повертають відчуття, що ви керуєте своїм життям.
Використовуйте техніку «Час для тривоги». Виділіть щодня 15-30 хвилин, щоб проживати тривогу, плакати, записувати свої переживання. Протягом решти дня намагайтесь відволікатися від цього. Це допомагає знизити постійне напруження.
Швидко впоратися з панічною атакою допоможе техніка заземлення «5-4-3-2-1». Повільно дихаючи, знайдіть навколо себе: 5 речей, які ви бачите, 4 предмети, до яких можете доторкнутися, 3 звуки, які чуєте, 2 запахи, які відчуваєте, 1 річ, яку зможете скуштувати.
Не забувайте про фізичну підтримку організму. Регулярне харчування, достатня кількість води, тепла їжа, легка фізична активність і контрастний душ допомагають організму поступово знижувати рівень стресу.
– Як спілкуватися з людьми, у яких хтось із рідних зник безвісти? Які слова підтримують, а які навпаки можуть ранити ще більше?
– Важливо бути поруч, пропонувати конкретну побутову допомогу і не давати фальшивих надій. Не намагатись покращити настрій, порівнювати біль людини з болем інших, не шукати винних. Говоріть про зниклого безвісти у теперішньому часі і називайте його по імені. Уникайте фраз «Все буде добре», «Він обов’язково повернеться», «Час лікує», «Тримайся», «Треба жити далі». Вони знецінюють біль і викликають роздратування. Навіть якщо людина є побожною, не варто нав’язувати релігійні пояснення на кшталт: «На все воля Божа» чи «Це твоє випробування». У кризі такі слова можуть ранити більше, ніж підтримати. Краще запитайте прямо, чи хоче людина поговорити про найріднішого, чи краще відволіктися на щось інше.
– Як повідомити людям старшого віку про те, що хтось з найрідніших зник безвісти?
– Під час такої розмови важливо максимально подбати про фізичний і психологічний стан літньої людини. Обов’язково майте під руками аптечку з ліками. Рекомендований час – перша половина дня, адже вечірні нервові напруження можуть спровокувати нічний гіпертонічний криз. Не повідомляйте телефоном. У такі моменти важливо бути поруч, щоб підтримати і допомогти. Почніть здалеку, готуючи підґрунтя. Уникайте слів-тригерів. Не використовуйте слова «загинув», «немає в живих», якщо немає підтверджених результатів ДНК. Чітко артикулюйте фрази «зник безвісти», «зв’язку немає», «тривають пошуки». Літні люди часто панікують від безпорадності, тому одразу скажіть, що вже зроблено. Запевніть, що ситуація під контролем фахівців, а їхнє головне завдання – берегти сили і чекати. Не залишайте стареньких наодинці в перші години після такої новини.
– Як повідомити дитині про зникнення безвісти батька чи матері?
– Діти миттєво зчитують тривогу дорослих, тому не варто приховувати від них таку новину. Заплануйте розмову у знайомому для дитини просторі. Обійміть, фізичний контакт є важливим для відчуття безпеки та опори. Говоріть мовою, яка відповідає віку дитини. Для дітей 3-6 років уникайте довгих пояснень та військових термінів: «Наш тато (мама) зараз у такому місці, звідки не може зателефонувати чи написати. Ми не знаємо точно, де він (вона), але його (її) шукають. Я поруч, про нас є кому подбати». Дітям 7-11 років можна вводити поняття «зник безвісти», але важливо уникати прогнозів. Підлітки вже здатні розуміти складність ситуації, але все ще гостро потребують відчуття безпеки та стабільності. Говоріть з ними відверто, діліться фактами і планом дій, відповідайте на питання чесно, але не перетворюйте підлітка на особистого психотерапевта.
– Як зрозуміти, що рідним зниклих безвісти потрібна психологічна допомога?
– Фахова психологічна допомога потрібна, якщо протягом двох-трьох тижнів стан людини не покращується, а погіршується. Тривожними сигналами є повна відмова від їжі чи різка втрата ваги, хронічне безсоння, сильне виснаження, через яке людина не може виконувати навіть повсякденні справи, повна ізоляція від інших людей, постійне самозвинувачення, агресія чи суїцидальні думки. Також варто насторожитися, якщо людина починає шукати відповіді виключно у ворожок, астрологів чи екстрасенсів. У стані гострої кризи це може посилити травматизацію, дати хибні надії або спричинити нові психологічні переживання.
