Петро Філіпчук разом із дружиною Іриною Салівончук у 2016 році заснували власний кавовий бізнес. Починали з виготовлення та продажу кави, яку привозили з різних куточків світу. Згодом розширили діяльність: почали виготовляти, реставрувати й ремонтувати кавові апарати, здавати їх в оренду та продавати. Так у Києві з’явилася компанія Royal Life.
«Влітку 2021 року ми вирішили розширити свій бізнес, – розповідає Петро Філіпчук. – У Гостомелі придбали старі складські приміщення, почали там робити реконструкцію. Вже завершували ремонт, і навесні 2022 року планували туди переїхати. Проте вже 23 лютого туди зайшли окупанти. На нашому складі вони облаштували свою базу. І, власне, саме звідти розпочинався наступ на Гостомель. А ми замислилися, що нам робити далі. Бачили, як багато підприємців усе залишали і виїжджали. І прийняли рішення залишатися в Україні».

Водночас подружжя вирішило перевезти бізнес на захід України – у Демидівку на Рівненщині, звідки Петро родом. Спочатку вивезли кілька тонн обсмаженої кави, але вона швидко розійшлася. Покупці продовжували телефонувати, тож стало зрозуміло: потрібно відновлювати виробництво. Разом із працівниками, яких подружжя також вивезло з-під обстрілів, їздили до Києва по обладнання. Його вантажили та перевозили, попри ракетні удари й вибухи.
«Думали, що то тимчасово – на кілька тижнів-місяць, – каже підприємець. – Виявилося, що міцно пустили тут коріння. Мама підказала мені, що в Демидівці є старий молокозавод. Я зв’язався з його власником, і він погодився продати це приміщення під виплату за досить прийнятну суму».
Так вимушений переїзд поступово перетворився на нову сторінку в історії родинного бізнесу. На Рівненщині Петро та Ірина не лише відновили роботу, а й почали активно розширювати виробництво. «До повномасштабної війни в Києві у нас працювало 35 людей, – продовжує пан Петро. – Зараз майже втричі більше. У Києві в місяць ми виготовляли орієнтовно 29-30 тонн продукції. Тепер виготовляємо 60-80 тонн. Тобто в рази збільшили штат і потужності виробництва».
Щоб розвивати справу, переконаний підприємець, потрібно не боятися брати кредити та користуватися грантовими програмами підтримки. «Перший великий кредит ми взяли у 2023 році, виплатили його у 2026-му і взяли ще один, – розповідає він. – Завдяки цьому масштабували бізнес. Пропонуємо все для кавового бізнесу: каву, обладнання, сервіс і підтримку. Ми не просто постачаємо напої, а допомагаємо створювати прибуткові бізнеси, формувати репутацію та дарувати клієнтам задоволення від кожного ковтка. Також на Рівненщині вже відкрили три кав’ярні».
У компанії Royal Life працюють і місцеві жителі, і внутрішньо переміщені люди з Криму, Сумщини, Харківщини, Запоріжжя та Києва. Втім, нині однією з найгостріших проблем для підприємства залишається нестача працівників.
«Ми відчуваємо шалений, просто колосальний голод на працівників, – каже підприємець. – І це проблема не лише наша, а й усього бізнесу. У нас є багато клієнтів, які купують і готові купувати нашу продукцію. Але ми не можемо ще більше розвиватися. На сьогодні проблема номер один – це працівники, проблема номер два – квадратні метри. Працівників шукаємо різними способами, заохочуємо – пропонуємо високу зарплатню, бронювання, соціальний пакет, страхування, за потреби – на перший період безкоштовне проживання. А також будуємося. Власне, вже майже п’ять років ми безперервно будуємося – зводимо нові цехи, інші виробничі приміщення».
У Демидівці започаткували й кілька супутніх напрямків. Окрім кавового заводу, тут запрацювали сервісний центр із ремонту кавомашин, станція технічного обслуговування автомобілів, поліграфічне підприємство, де наносять малюнки на паковання, та столярний цех.
«Адже, коли ви відкриваєте кав’ярню, потрібні ще столи, стільці, лавочки, – пояснює потребу у додаткових напрямках виробництва Петро. – Спершу я шукав виробників меблів. А там – черги, високі ціни. То ми взяли кредит і створили власний столярний цех. Подібна ситуація і з СТО. Маємо багато транспортних засобів, а обслуговуватися на інших станціях і дорого, і там теж черги».
Жодного з цих напрямків – ні столярного цеху, ні СТО, ні поліграфії – у столиці підприємство не мало. Виходить, що нове місце стало для бізнесу не просто прихистком, а й поштовхом до розвитку та пошуку нових можливостей.
За роки роботи на Рівненщині чимало працівників компанії добровільно стали на захист України. Про них тут не забувають. «Ми підтримуємо з ними зв’язок, спілкуємося, допомагаємо і підтримуємо», – каже пан Петро.
У Києві й досі залишається частина бізнесу: склад-магазин кавомашин, склад кави, фірмовий магазин і кав’ярня. Проте Петро та Ірина зізнаються: навіть після Перемоги повертатися до столиці не планують. Кажуть, у Демидівці чудова природа, доброзичливі люди, а собівартість продукції значно нижча, ніж у Києві.
Нове коріння – нові можливості
Війна змусила Петра та Ірину залишити столицю, але не змогла відібрати найважливішого – віри у власну справу та бажання рухатися вперед. На новому місці вони не просто відбудували те, що втратили, а створили ще більше можливостей для себе, своїх працівників і громади. І тепер аромат кави, яку виготовляють у Демидівці, нагадує: навіть після найважчих випробувань можна знайти сили почати спочатку, пустити коріння й зростати.



















