Багатьом учням цьогорічного першого вересня довелося йти до нового колективу: хтось перший раз у перший клас, хтось просто вирішив змінити школу на гімназію, у когось рідна школа була дев’ятирічкою, хтось вступив до вишу чи училища, а когось погнала з рідних стін війна.
Про адаптацію у новому колективі читачам «Сімейної газети» розповіли дитячі й сімейні психологині Анна Гралюк та Інна Грош.
Вам також може сподобатися
У цьому випадку, запевняють фахівчині, важко не лише новенькому, а й іншим учням, вчителям. Та й батьки переймаються, як сприймуть дитину, як почуватиметься вона.
Кожному з нас потрібен час на звикання до чогось нового. На адаптацію до нового колективу у школяра йде від двох місяців до року. Цей період залежить й від того, з якої причини дитина прийшла у новий колектив: чи це був плановий крок, чи, до прикладу, розлучення батьків, чи втеча від війни, втрата когось з рідних. Від стресових факторів нервова система виснажена і дуже вразлива. Тому тут надважлива комунікація батьків і вчителів. Важливо, щоб батьки розуміли, що варто бути максимально відвертими (розповісти про дитячі страхи, звички, поведінки, про те, що довелося пережити). Не боятися осуду з боку вчителя, бо головне не те, що він про вас подумає, а наскільки комфортно почуватиметься ваша дитина в колективі. Інформація про звідане і втрати дасть змогу уникнути повторної травматизації. Отже, здорова комунікація вчителів і батьків – запорука успішної якомога менш травматичної адаптації. Доволі часто новачки стають жертвами булінгу. Тому класним керівникам слід знати про новенького все і, відповідно, підготувати колектив до цього. До прикладу, дитині, у якої загинув батько, однокласники можуть закидати, що вона напівсирота.
Найлегше, зрозуміло, адаптуватися першачкам. Та й взагалі, у молодшій школі цей процес відбувається легше: у класі один вчитель. Звичайно, він не всемогутній, проте від нього залежить чимало.
У новому колективі в початковій школі діти нерідко агресують, виплескують свої емоції, які ще не можуть контролювати. В 6-7 класах, в період статевого дозрівання, діти самі собі не можуть пояснити, що з ними відбувається. І навіть найчемніші з них можуть бешкетувати.
Причину деструктивної поведінки мають збагнути і батьки, і вчителі. І в жодному випадку їхні оцінки не можуть бути засуджуючими. Варто розуміти, що діти у будь-якому віці жорстокі і критично не оцінюють інформацію. Тому важливо, щоб у дітей була психічно здорова дія з боку дорослих.
У 10-11 класах, стверджують психологині, діти мають сформоване коло друзів і можуть категорично відмовлятися пускати у своє життя нових. Тому вчителям важливо проводити спільні виховні години, ігри, об’єднавчі заходи, щоб діти більше дізналися одне про одного і гуртувалися.
В одинадцятикласників, які змінили колектив, стресовий фактор впливає на гірше здавання мультипредметного тесту. До того ж гнітюче діє на них і, так би мовити, всестороння давка: сім’я нагадує щоднини, що на дитині надмірно висока відповідальність – їй вступати до вишу. Кожен предметник вважає, що саме його предмет учень має знає якнайліпше. Батьки, щоб перестрахуватися, наймають репетиторів навіть з тих предметів, з яких не треба…Тоді просто настає момент виснаження.
До слова, фахівчині стверджують, що величезна кількість гуртків, на які записують батьки своїх дітей, – не є позитивом. У першому класі, наприклад, достатньо 1-2 гуртки.
Якщо дитина змінила колектив, надто ж, якщо взагалі місце проживання, варто продовжити те, чим вона любила займатися на попередньому місці: гурток, спорт і подібне. Слід залучати її до інших цікавих заходів, як-от стрільба з лука тощо. Словом, і батьки, і вчителі у цьому разі мусять спільно і окремо шукати такі точки опори, які стимулюють до життєдіяльності. А якщо ви мама чи батько учня, у якого в класі новенький, спробуйте дати зрозуміти, що на його місці цілком міг би бути він.
Все реакции:
1010
