Ключ у народній уяві символізував не просто засіб для відмикання дверей, а справжню владу над простором дому та всім, що в ньому приховане. Недарма існував звичай ніколи не позичати чужим людям ключі від власної оселі без нагальної потреби, адже разом із ними нібито передавали і частину домашнього добробуту і навіть здатність господаря контролювати власне життя. Втрачений ключ вважався однією з найсерйозніших прикмет – він провіщав неминучі зміни в житті власника, часто пов’язані з фінансовими труднощами чи розладом у стосунках.
Старий замок із дверей попередньої оселі за традицією ніколи не викидали, переїжджаючи в новий дім, – його закопували під порогом чи фундаментом нового житла, вірячи, що так «замикають» усі старі негаразди і не дають їм піти слідом за родиною. А новий замок, навпаки, перед встановленням тримали кілька днів відкритим на підвіконні, «привчаючи» його оберігати саме цю оселю і цих господарів.
Вам також може сподобатися
Пов’язку ключів заборонялося класти на стіл разом з їжею – вважалося, що холодний метал «замикає» достаток і не дає йому примножуватися в домі. Особливо оберігали весільний звичай: молодому категорично не дозволяли загубити або передати комусь ключі від майбутнього спільного помешкання в перший рік шлюбу, адже це нібито «відмикало» двері для чужого втручання в сімейне життя.
