Близько п’яти відсотків населення відчуває на собі негативні симптоми такого стану, як запаморочення. Воно займає друге місце в рейтингу за кількістю звернень до лікарів. На нього скаржаться і молодь, і люди похилого віку. Воно буває тимчасовим і незначним. А може й сигналізувати про серйозні порушення в організмі та значно впливати на якість і продуктивність життя. Про симптоми й причини запаморочення, або вертиго (vertigo), розповів лікар-невролог Костянтин Гой.
– Костянтине Георгійовичу, що являє собою запаморочення?
– Термін охоплює будь-які розлади – від легкої дезорієнтації до важких уражень вестибулярного апарату. Словом, запаморочення – це стан, коли людина відчуває дезорієнтацію тіла щодо навколишнього простору. Кожен по-різному описує запаморочення: одні – як відчуття сп’яніння, інші – нудоти. Такий стан часто є ознакою неврологічних, соматичних чи психічних захворювань.
– Які симптоми запаморочення?
– При запамороченні людина визначає становище свого тіла як стабільне, а навколишні предмети – рухаються по колу або лінійно (відчуття падіння чи підйому, різких поштовхів). В людини закрадається відчуття, що вона от-от може знепритомніти, їй важко пересувати ногами, присутні сильна втома та слабкість у тілі, важко сконцентруватися. Ці симптоми можуть супроводжуватися нудотою та блюванням, головним болем, шумом у вухах (відчуття свисту або гудіння в одному чи обох вухах), затуманенням зору (темні плями, зображення неясне, розмите або двоїться).
– З чим це пов’язано?
– Це пов’язано з порушенням прийому нейронних імпульсів, відповідальних за формування картини визначення свого тіла чи окремих його частин. У нормальному стані інформація надходить до органів-рецепторів, а від них через периферичні зв’язки, що розташовані в спинному мозку, пройшовши гіпоталамус, вони доставляються в тім’яну частину головного мозку. Ще один орган, який відповідає за збереження рівноваги, – внутрішнє вухо. Воно має складну будову та заповнене зсередини рідиною. При нахилах і поворотах голови вона рухається, і чутливі клітини приймають сигнали, що дозволяють ідентифікувати положення тіла в просторі. Нервова система збирає інформацію, що надходить через органи почуттів, м’язову тканину та середнє вухо, і передає її в мозок.
– Це тому паморочиться у голові?
– Так. Адже, як я вже сказав, нервова система передає інформацію від органів чуття до мозку. Запаморочення, тобто дезорієнтація, може виникнути через порушення на різних рівнях: периферичному – розлад відзначається під час проходження імпульсу через вестибулярний нерв чи середнє вухо; проміжному – виникає під час передачі інформації від внутрішнього вуха до центральної нервової системи; центральному – пов’язане з патологією мозку та його нездатності інтерпретувати сигнали. При цьому клінічні ознаки однакові і виражаються у просторовій дезорієнтації, порушенні балансу та відчутті руху навколишніх предметів.
– Які основні причини запаморочення?
– Трапляється, що запаморочення викликають зовнішні фактори: катання на каруселі, захитування, підвищене фізичне навантаження, різка зміна положення голови, метеочутливість. Якщо стан триває трохи більше 30 секунд, це вважається нормальним. Але якщо вертиго виникає без зовнішніх причин і триває досить довго, це може бути викликано порушенням роботи вестибулярного апарату. Причини, що провокують виникнення патології, можуть бути різними: від різкої зміни положення голови (це свідчить про позиційне запаморочення), менструацій, депривації (нестачі сну)… Іноді вертиго виникає у хворих з фобіями при панічних атаках, викликаних перебуванням у закритому просторі, у місцях скупчення людей, при погляді з висоти. Найчастіше ж провокуючим чинником стають вертебральні розлади.
– Які захворювання найчастіше викликають запаморочення?
– Часто вертиго пов’язують із розладами вестибулярного апарату, спричиненими черепно-мозковими травмами, порушенням кровотоку чи запальними процесами. До цієї категорії відносять і периферичний розлад, що виникає внаслідок ураження вестибулярних рецепторів. За такої патології головний мозок залишається здоровим, і хвороба не загрожує життю. Але симптоми, що виникають, можуть стати постійними, що погіршує якість життя і призводить до втрати працездатності. Найчастіше системні поразки спостерігаються в людей похилого віку.
Якщо підсумувати, то запаморочення бувають фізіологічні і патологічні. До перших належать: різкий рух (стрибок з висоти, катання на атракціонах), переляк, перенасичення киснем (високо в горах чи через занурення з аквалангом), незбалансоване харчування (недостатньо заліза в організмі, дієти), вагітність, клімактеричний синдром. До патологічних: остеохондроз і грижі шийного відділу, захворювання внутрішнього вуха, інсульт, головний біль, пухлини головного мозку, порушення серцевого ритму, нестабільність артеріального тиску. Запаморочення і нудота можуть з’являтися внаслідок захворювань органів слуху (отиту, хвороби Меньєра). Також нудота і блювота, що супроводжуються втратою координації, можуть бути симптомами мігрені, пухлин головного мозку, ураження вестибулярного нерва. Різка слабкість, холодний піт, нудота і запаморочення можуть виникати за серцево-судинної недостатності. Щоб визначити причину нездужання, необхідно звернутися до невролога.
– А психічний стан може викликати запаморочення?
– Так, існує психогенне запаморочення. Воно характеризується раптовим порушенням орієнтації в просторі та втратою координації. Виникає через психосоматичні розлади та реакції на стрес. Інші причини психогенного запаморочення: неврози, депресії, панічні атаки, перевтома, тривале безсоння, тривожні розлади. Психогенне запаморочення може з’являтися в положенні стоячи, під час ходьби, різкого вставання. Також напади запаморочення за тривожних розладів можуть виникати в положенні лежачи та під час перевертання з боку на бік. Після стабілізації психічного стану запаморочення минає.
– Яка перша допомога при запамороченні?
– Якщо запаморочення тривале або супроводжується серйозними симптомами (сильний головний біль, порушення мови або слабкість в кінцівках), важливо негайно звернутися до лікаря. Щоб позбутися запаморочення, необхідно забезпечити приплив свіжого повітря. Можна прикласти вологу пов’язку на лобову ділянку та випити небагато солодкого чаю. Подальшу допомогу повинен надавати лікар.
– Як лікувати?
– Оскільки запаморочення не є самостійним захворюванням, то лікування залежить від причини його виникнення. Тільки фахівець може виявити причину і призначити ефективне лікування.
– Чи існує профілактика цієї недуги?
– Звісно. Потрібно контролювати хронічні захворювання. Щоденні фізичні навантаження (ранкова зарядка, піші прогулянки), збалансоване харчування, відсутність шкідливих звичок, уникнення стресу та дотримання питного режиму протягом дня. Слід бути обережними при вставанні з положення сидячи або лежачи. Треба контролювати артеріальний тиск. Якщо у вас є мігрені, зверніть увагу на причини, які можуть їх провокувати, і намагайтеся їх уникати.




















