Жовчнокам’яна хвороба – одна з найпоширеніших проблем сучасної гастроентерології та хірургії. Багато людей роками живуть із цією недугою, навіть не підозрюючи про неї, поки хвороба не заявить про себе гострим болем. Що робити, якщо у вас виявили камені у жовчному міхурі? На найактуальніші запитання читачів відповідає лікар-хірург обласної лікарні Максим Цвігун.
– Максиме Борисовичу, які причини утворення каменів у жовчному міхурі?
– Жовчнокам’яна хвороба – це захворювання, при якому в жовчному міхурі або жовчних протоках утворюються камені (конкременти). Вони складаються з холестерину, білірубіну та солей кальцію. Головна передумова хвороби – застій жовчі та зміна її хімічного складу. Основні причини та фактори ризику:
* неправильне харчування (надлишок жирної, смажено їжі та дефіцит клітковини);
* малорухливий спосіб життя, що призводить до застою жовчі;
* ожиріння або різке схуднення (жорсткі дієти провокують викид холестерину в жовч);
* гормональні зміни (особливо у жінок під час вагітності або прийому контрацептивів);
* спадкова схильність та вікові зміни (ризик зростає після 40 років).
– Як розпізнати хворобу? Які її симптоми?
– Підступність жовчнокам’яної хвороби полягає у тому, що роками вона може протікати безсимптомно. Проте коли камінь починає рухатися або перекриває жовчну протоку, виникає напад – жовчна (печінкова) колька. Людина відчуває різкий нападоподібний біль у правому підребер’ї, який може віддавати у праве плече, лопатку або ключицю; гіркоту у роті, відрижку повітрям або їжею; нудота або блювання, що не приносять полегшення; здуття живота, порушення випорожнення (чергування закрепів та діареї). При ускладненнях – пожовтіння шкіри та склер (механічна жовтяниця), підвищення температури тіла.
– Жовчнокам’яну хворобу лікують лише хірургічно?
– Не завжди. Сама по собі наявність каменів у жовчному міхурі (так зване «німе каміння»), якщо вони не викликають болю чи запалення, не є абсолютним показом до негайної операції. У таких випадках лікарі часто обирають тактику активного спостереження: регулярне ультразвукове обстеження (раз-двічі на рік) та дотримання дієти. Якщо камені виявлені випадково, вони дрібні, холестеринової природи, а жовчний міхур повністю зберігає свою скорочувальну функцію, призначається консервативне лікування. Призначається медикаментозне розчинення каменів, так звана літолітична терапія: прийом препаратів на основі урсодеоксихолевої кислоти. Процес лікування тривалий – від шести місяців до двох років – і ефективний лише для дрібних холестеринових каменів. Також призначається дієтотерапія (стіл № 5), харчування має бути дробовим (5-6 разів на день невеликими порціями), щоб жовч не застоювалася. Для полегшення стану під час легких спазмів лікар може призначити спазмолітики.
– Які камені небезпечніші – великі чи малі?
– Багато хто вважає, що великий камінь – це найбільша проблема. Проте в хірургії існує парадокс: дрібні камінці часто є значно небезпечнішими, ніж великі – через їхню здатність мігрувати.
– У яких випадках операція неминуча?
– Операція (холецистектомія – видалення жовчного міхура) стає обов’язковою, коли ризик ускладнень перевищує ризики самого втручання. Покази до планової або екстреної операції: регулярні напади жовчної кольки (біль порушує якість життя), гострий або хронічний калькульозний холецистит (запалення стінок міхура), закупорка жовчних протоків камінцем (механічна жовтяниця), відключений жовчний міхур (міхур повністю забитий каменями і не виконує свою функцію), ризик розвитку раку жовчного міхура (наприклад, при «фарфоровому» жовчному міхурі, коли його стінки кальцинуються).
– Як змінюється життя людини після видалення жовчного міхура?
– Видалення жовчного міхура не означає інвалідності. Оскільки міхур – це лише резервуар для накопичення жовчі, після його видалення жовч починає надходити з печінки безпосередньо у дванадцятипалу кишку. У перші місяці після операції організм адаптується до нових умов. Можливо послаблення випорожнення або легке здуття. Критично важливо дотримуватися дієти (обмеження тваринних жирів, смаженого, гострого) та режиму харчування (їсти часто і потроху), щоб жовч не подразнювала слизову оболонку кишківника. Через три-шість місяців після лапароскопічної операції більшість пацієнтів повертаються до абсолютно нормального повноцінного життя і звичного (але здорового) раціону.
– А як запобігти утворенню каменів у жовчному міхурі?
– Насамперед – регулярно харчуватися. Не пропускайте сніданок, їжте 4-5 разів на день. Кожен прийом їжі стимулює викид жовчі, не даючи їй застоюватися. У раціоні має бути більше овочів та фруктів, адже клітковина зв’язує надлишок холестерину. Замініть частину тваринних жирів на олії. Дотримуйтеся водного балансу – пийте достатньо чистої води (1,5-2 літри на день), щоб жовч не ставала занадто густою. Контролюйте вагу – уникайте ожиріння, але якщо вирішили схуднути – робіть це поступово (не більше 2-3 кілограмів на місяць). Більше рухайтеся – фізична активність покращує моторику жовчного міхура та кишківника.
