Одного разу чоловік, невдоволений своїм життям, запитав у Бога:
– Чому в мене така важка доля? Чому я маю нести свій тяжкий хрест? Чи не можеш Ти дати мені легший? Я втомився від повсякденних труднощів!
І ось сниться йому сон. Бачить він людей, які повільно йдуть, і кожен несе свій хрест. І сам він також йде серед цих людей. І здалося йому, що його хрест довший за інші. Тоді він зупинився, зняв хрест з плеча та відпиляв від нього шматочок. Іти стало набагато легше, і він швидко дійшов до місця, куди прямували всі. Але що ж це? Перед ним глибока прірва, і лише з іншого боку починається земля Вічного Щастя. Як туди дістатися? Навколо ні містка, ні кладки. Чоловік помітив, що люди, які йшли з ним, легко переходили на інший бік. Вони знімали з плечей свої хрести, перекидали їх через прірву і переходили по них, як по містку. Тільки він не міг цього зробити. Його хрест був надто коротким. Чоловік гірко заплакав. Прокинувшись, він більше не просив легшого хреста.
Нести хрест — це не прокляття. Це боротьба зі злом, що є всередині кожного з нас, і кожен має її вести. Це щоденний обов’язок шляху до звільнення.
Кожному дається той хрест, який він зможе понести.




















